Світлана Кузьменко

Я до школи ще ходжу –
Гріш не заробляю.
Про життя і взагалі
Небагато знаю.

Та коли іде до нас
Яке-небудь свято, –
Хочу я своїм батькам
Щось подарувати.

І

Літає бджілка по леваді.
Літає бджілка по саду.
А день – по вінця повний зваби,
Комусь на щастя чи біду.

А бджілка день у день в роботі.
Таке життя вона вела.
Її пресяйна

Люлі, люлі, спи, синочку.
Ходить нічка за вікном.
Карі очка, сині очка
Присипляє тихим сном.

Сни рожеві, йдіть до хати!
Йдіть, усі солодкі сни!
Темна нічко, ти дитяті

У мами доня з рожевим личком.
В білявих кісках – дві сині стрічки.
Співає доня, неначе пташка.
А працьовита! Як та мурашка!
Танцює доня – немов пір’їнка.
Каже всім доня: “Я –

Олівцями на папері
Малювала Ляля хатку:
На даху зробила двері,
Потім далі, по порядку,
Жовтих вікон цілий ряд,
А навколо, біля хатки,
Посадила Ляля сад.
Каже мама: –

Іде Христинка у садок
Нарвати мамі квітів.
А у садку росте бузок:
Найкращий в цілім світі!

Хоч небагато ще квіток
На нім порозцвітало, –
Але Христинка цей бузок
Так