Світлана Кузьменко

Між дерев субтропічних,
Дивних квітів і трав,
Недалеко від моря
Диво-замок стояв.
Його звів, говорили,
Чудний чоловік.
Він його будував
Свій цілісінький вік.
Він

Коли кривда болить
І немає нікого —
Розказати кому про свій біль,
Я шукала до Тебе, Єдиний, дорогу,
А її не було нізвідкіль.

Пізнавала Тебе ув очах прохожих —
Та були

День травневий, день весняний —
Трави й квіти весняні.
Навкруги — куди не глянеш:
Все всміхається мені.

І в таку чудову днину,
Між пташок дзвінких пісень,
В серце кожної

Аа [а]
АКУЛА

Акула – це велика риба,
Живе в морськім і океанськім глибі.
У неї зуби й дужий хвіст.
Акули треба людям берегтись.

Бб

Не вірю я, що всі ми проминальні.
Насправді проминальний тільки час.
Бо кожний з нас у вічному єднанні
З усім життям, що лине біля нас.

До чого доторкалась наша думка.
Руки і

Я пісень багато знаю.
Я матусі їх співаю:
І колядки, і щедрівки,
І веснянки, і гаївки.

І про пташку, і про квітку,
І про те, як гарно влітку.
Це мене матуся мила

Як весні раділа
Кожна людська хата, –
До людей зближались
Великодні свята.

Готувались люди –
І дорослі, й діти:
Як же то найкраще
Їх собі зустріти.

У Маринки

Пролітають біленькі сніжинки
І сріблясто на сонці блищать.
Мамо, мамо, чому я сніжинки
Не умію ніяк упіймать?

Вже здається, що ніби й спіймаю,
А відкрию долоню: нема!
Лиш

За містом на фермі курчата ходили.
Курчат за собою їх мама водила.
Куди мама-квочка – курчата за нею,
А півень здалечка втішався сім’єю.

Батьки вчили діток про куряче

Сніг мете й мете надворі! –
Кучугури намело.
Біло-біло все навколо,
Чисто-чисто так було.

Стали казкою дерева
Між сніжинками у млі,
Наче білі королеви
На засніженій

Я до школи ще ходжу –
Гріш не заробляю.
Про життя і взагалі
Небагато знаю.

Та коли іде до нас
Яке-небудь свято, –
Хочу я своїм батькам
Щось подарувати.

І

Літає бджілка по леваді.
Літає бджілка по саду.
А день – по вінця повний зваби,
Комусь на щастя чи біду.

А бджілка день у день в роботі.
Таке життя вона вела.
Її пресяйна

У мами доня з рожевим личком.
В білявих кісках – дві сині стрічки.
Співає доня, неначе пташка.
А працьовита! Як та мурашка!
Танцює доня – немов пір’їнка.
Каже всім доня: “Я –

Олівцями на папері
Малювала Ляля хатку:
На даху зробила двері,
Потім далі, по порядку,
Жовтих вікон цілий ряд,
А навколо, біля хатки,
Посадила Ляля сад.
Каже мама: –

Іде Христинка у садок
Нарвати мамі квітів.
А у садку росте бузок:
Найкращий в цілім світі!

Хоч небагато ще квіток
На нім порозцвітало, –
Але Христинка цей бузок
Так

Я пісень багато знаю.
Я матусі їх співаю:
І колядки, і щедрівки,
І веснянки, і гаївки.

І про пташку, і про квітку,
І про те, як гарно влітку.
Це мене матуся мила

У мами доня з рожевим личком.
В білявих кісках – дві сині стрічки.
Співає доня, неначе пташка.
А працьовита! Як та мурашка!
Танцює доня – немов пір’їнка.
Каже всім доня: “Я –

Сніг мете й мете надворі! –
Кучугури намело.
Біло-біло все навколо,
Чисто-чисто так було.

Стали казкою дерева
Між сніжинками у млі,
Наче білі королеви
На засніженій

Я до школи ще ходжу –
Гріш не заробляю.
Про життя і взагалі
Небагато знаю.

Та коли іде до нас
Яке-небудь свято, –
Хочу я своїм батькам
Щось подарувати.

І

Люлі, люлі, спи, синочку.
Ходить нічка за вікном.
Карі очка, сині очка
Присипляє тихим сном.

Сни рожеві, йдіть до хати!
Йдіть, усі солодкі сни!
Темна нічко, ти дитяті