Світлана Кузьменко
Скрипаль
- Автор: Світлана Кузьменко
В підземному проході у метро,
Де побіч протилежні йдуть дороги,
Стояв і грав скрипаль.
А з ним добро,
Як у казках — багате і убоге.
Давно лишив батьків заможний дім,
В
Про електричну аварію в Америці й Канаді
- Автор: Світлана Кузьменко
Якісь там кнопки не прийшли до згоди,
Немов би, як на докір чи на глум
Сучасній техніці, безмірно гордій,
І зупинили електричний струм.
Спинилися між поверхами ліфти,
В
Івасик і його абетка
- Автор: Світлана Кузьменко
У домі, під сонцем, між кленів крислатих,
жив хлопчик Івасик із мамою й татом.
Він чемний був хлопчик.
Уранці, лиш встане, він киці дасть їсти
і рибку догляне.
Погляне, чи всі
У житті дерева, ніби люди
- Автор: Світлана Кузьменко
У житті дерева, ніби люди.
В кожного своя в нім боротьба…
Борються одні — за все й усюди.
Другі — як плакуча та верба:
Віти опустилися додолу,
Наче людські руки у
День прийшов у гості із весною
- Автор: Світлана Кузьменко
День прийшов у гості із весною
І душа, немов у клітці птах…
От би їй порою отакою
Політати ген по небесах.
Прилетіли з вирію лелеки,
Бо весна і літо настає.
То нічого, що
Старий воїн
- Автор: Світлана Кузьменко
Давно за ним лишилися бої
І клич сурми, яка до них скликала.
Тепер у думах він своїх:
Про перемог колишніх славу.
Про час, що проминув, коли здавалось —
Нічого недосяжного
Давно звідси я
- Автор: Світлана Кузьменко
Давно звідси я…
Тут коріння моє…
Що цей день принесе
на дорогах моїх —
річ у думці веду із собою…
… і тому, що на світі
відносне все —
я ж так легко могла
бути
Коли шукаю із дитинства споминів
- Автор: Світлана Кузьменко
Коли шукаю із дитинства споминів —
До пам’яті спускаюся глибин
І ранок бачу, тишею наповнений,
У найсвітліший спомин цей один:
Така дзвінка, солодка рання тиша,
Краєчок неба
Це тоді
- Автор: Світлана Кузьменко
Борисові
Це тоді усе літом заквітло.
Так хотіло для нього рости.
І було мені легко і світло
У той вечір з тобою іти.
Уже пам’ять до сну час колише…
І стирає…
Храм надії
- Автор: Світлана Кузьменко
І знову доля викинула коник.
Здається, вже не знаєш — і куди?
Шукаю вогник, як і перше, — вогник.
Той вогник, до якого йти.
Хвала надії і предивній музі.
Я знаю, що коли до
Над озером передвечірньою порою
- Автор: Світлана Кузьменко
Над озером передвечірньою порою
Прощальне сонце осяває кожну річ.
Кигиче сумно чайка над водою.
За обрій день іде — у ніч…
І біла чайка тужно плаче,
Води торкаючи
Перевтілення
- Автор: Світлана Кузьменко
Прокричав цілу ніч затривожений птах
Якоюсь журбою.
Чи то плакався він, чи то скаржився так,
Біля берега, над водою.
Як уранці взяло сонце день у свій бран —
З мого світлого
Канадський індіянин
- Автор: Світлана Кузьменко
Не відомо, ізвідки й коли —
Перший слід вже заслав довгий час —
Племена індіянські прийшли
На цю землю, найперші із рас.
По безлюдних просторах землі
Раював між дерев кожний
Світе світлий повсюди
- Автор: Світлана Кузьменко
Світе світлий повсюди,
У людей Ти один.
Та несуть тобі люди
Стільки ран і руїн.
На усе Ти багатий —
Всім Твоя благодать.
Ти високий, крилатий —
Справжня Божа
На Аскольдовій могилі
- Автор: Світлана Кузьменко
Я прийшла поклонитись історії краю свого.
У цій тиші врочистій і зелені буйно весняній.
Бачу долю близького далекого мого,
Я, маленька частинка його, вже давно тут ніким
Із давнини
- Автор: Світлана Кузьменко
Із давнини — з віків і у віки —
Йде людський рід, із волі і неволі,
Під небом, у якому всім зірки.
І кажуть люди: в кожній — людська доля.
В житті людей багато різних
...Білі голуби
- Автор: Світлана Кузьменко
Світ настав, мов із предиких снів,
Коли змішали з волею сваволю.
А я дивлюсь на голубів
І світло заздрю голубиній долі.
Вгорі гучне вороння, далебі,
Крильми пречорними
Слово, одне-єдине
- Автор: Світлана Кузьменко
Буває, неспокій лине
Звідусіль. Аж темніє тиша.
І раптом — голос людини,
Від якого стає світліше.
Слово, одне-єдине,
Та знаєш — тільки для тебе.
По цілому світу
Про мову
- Автор: Світлана Кузьменко
Є мова у запеклих ворогів,
У добрих приятелів, щирих друзів.
І ніжна — як у пари голубів.
І та — яку творцям приносить Муза.
І є співзвучних душ безслівна мова —
Двох рідних
У липневому розпалі клен
- Автор: Світлана Кузьменко
У липневому розпалі клен,
Розкішний — зелений, крислатий.
Стоїть між дерев королем
Навпроти моєї хати.
Розлистився літом уповні.
Сонце щедро на листя лине.
А між них вже
Сторінка 2 із 5
Тунг сагурнг