Вірші сучасних українських та зарубіжних поетів

— Чуєш, тату, — син питає, — що таке хамелеон?
— Відчепися, я не знаю,— каже Филимон.
— Чуеш, тату, ще спитаю. Що таке аукціон?
— Відчепися, я не знаю,— злиться Филимон.
Мати

Каже вчитель на уроці патланеві Жорі:
— Наліпив ти нісенітниць у домашнім творі.
У свої сімнадцять років мислити не вмієш.
Задавав я написати, як, про що ти мрієш.
Ти ж надряпав з

Із балкона кличе дама в халаті строкатім:
— Гей, до нас іди, точильник! Ми живем на п’ятім. —
Йде по східцях літній майстер, плутає ногами.
Весь упрілий, зупинився під дверима в дами.

Кожен кума, як героя, зустріча:
Виграв він у лотерею «Москвича».
Накупив собі копицю різних книг,
Цілий тиждень пронудився біля них.
— Знаю,— каже,— всю конструкцію на п’ять.

Докотилася до кума новина,
Що вино робити можна з кавуна.
Кум — страшенно нетерплячий чоловік.
Він негайно ж кавуняру приволік.
Вставив трубку з очерету «під ребро»,
Пачку

За селом біля садка,
Зовсім недалечко,
Наче море молока,
Розлилася гречка.
Підійди — вона дихне
Пахощами цвіту,
Вітерець легкий війне
Ласкою, привітом.
І почуєш,

Повернулась жінка з Криму у свої краї.
На пероні зустрічає чоловік її.
Цмокнув раз у ліву щічку і стоїть.як пан.
— Та візьми ж ти, — каже жінка, — в мене чемодан.
І чого не

Хлопченя сусідське
Вскочило до хати:
— Йдіть корову поможіть
Дохлу закопати!
А як ваша здохне, може,
То й вам татко допоможе.

На широкому шляху між селом і містом
Спав п’яниця мертвим сном на повітрі чистім.
Мимо мчались мотоциклом двоє із міліції..
Не сподобався їм п’яний у такій позиції.
Відтягли його

Ходить одуд моріжком,
Під гайком, понад лужком.
У тривозі походжає,
Пташенят своїх шукає.

У гнізді було п’ятірко,
Та розбіглись по траві.
Стало одудові гірко
На

Не повезло на весіллі вчора Филимону:
Нутро в нього зайнялося від одеколону.
Дід Вакула аж заплакав: — Така була сила…
Ще одного козарлюгу баба погубила.
— Яка баба? — всі

Чорніють високі гори,
Синіє вечірня даль.
І міниться річка на сонці,
Неначе розплавлена сталь.

Лягає тиша у трави,
Вечірня зоря встає.
І коник зелений на скрипці

«Чи ми ще зійдемося знову?» —
Бринить в душі один мотив.
У тиші синіх вечорів
Чи скажеш ти мені хоч слово?

Прийди! Я так тебе любив,
Так лагідно і волошково
В старій

Коли в тебе горе буде —
Не думай ховатись в кімнату,
Воно тобі висушить груди,
Ніколи не дасть тобі спати,

Остудить серце гаряче
І кине у темінь ночі,
І радості більш не

Дідусь мені сопілку калинову
В дворі на сонці вправно майстрував,
А я сидів та в очі зазирав
І слухав дідусеву тиху мову.

Коли зробив сопілку, приладнав
До неї пищик —

Я з нею познайомивсь у читальні,
Де гілка тулиться знадвору до вікна.
Шпаки на кленах увесь день вітально
Щебечуть там, бо вже прийшла весна.

Ми з нею півгодини розмовляли

Де я не їздив, де я не бував,
Але ніде не пив води такої,
Прозорої, солодкої, дзвінкої,
Яку малим з джерельця набирав.

Джерельце те було в нас під горою,
У видолинку між

Деркач на лузі у траві
Всю ніч дере цупку тканину.
Не сплять тумани лугові
Від неспокійної пташини.

І чайки в березі пищать:
«Та тут же неможливо спати!
Ну перестань-но

В науковім інституті
Сталось чудо наяву.
Там машину електронну
Сконструйовано нову.
Незвичайна та машина,
Заощаджуючи час,
Полічила за хвилину,
Скільки є курей у нас.

Заголубів барвінок у садах,
Травневе небо теж заголубіло,
Вишнева гілка стала біла-біла —
Розквітла вся на голубих вітрах.

Ти ще в житті своєму не любила,
Та серце б’ється в