Вірші сучасних українських та зарубіжних поетів

Я хочу плакати, бо туск,
бо довгов’язий дощ і скелі, —
тебе втрачаю і не склею
нічого вже. Не златоусть —

ні Одісей, ні князь, ні гридень,
а лиш зникаючий, як віск…
От

По стовчених колінами ліжках,
по перелитих чашах,
по стисках зимних, як гадюки, рук –
ти повернулася до мене, принесла
у серці, як у дзбані, сльози
і тиху вірність
на

Кожний день
до мене
навідуються кораблі

вони усідаються під смереками
і важко дихають зябрами

тоді я нанизую їх
на вербову гілку
і несу до океану

а якщо ви