Вірші сучасних українських та зарубіжних поетів

Вітер вже нахмурив чорні брови,
Сад затих до ранку, присмирнів.
Під крилом блакитної любові
Спи, дитя, в діброві снів.

Приспів:
Люлі, ластівко, люлі, радосте,
Срібний мій

Автобус їде трасою нічною,
І вечір зоряний рікою
У вікно тече.
Мою сусідку незнайому
Змагає сон, долає втома, —
Вона кладе свою голівку на моє плече.

Приспів:
І мчить

Пролягла дорога від твоїх воріт
До моїх воріт, як струна.
То чому ж згубився твій самотній слід –
Знаєш ти одна, ти одна…

Зимна осінь ще той слід листям не накрила,
Бо до

Коли поїдеш, любий друже,
Із краю гір, шовкових трав,
Візьми з собою мою пісню —
Я в неї щастя наспівав.

І де б не був ти, пісня стане
Повік подругою тобі:
У радості осяє

Ми, дзвіночки лісові,
Піднялися у траві.
Дінь-дінь-дінь! – в блакитний світ
Посилаємо привіт.

Дінь-дінь! – співає вся земля,
Дінь-дінь! – повторюють дівчата.
Дінь-дінь! –

Як стріла до видноколу, час у даль летить,
Сипле осінь вже додолу барви верховіть.
І сьогодні, як колись, ти дав мені кленове листя,
У руках приніс, як пломінь, про далеку осінь

У ночі травневі наснилась мені
Моя добра зірка,
І світ весь засяяв, і стало в душі
Так радісно, так зірно.

Здається, ввійшов в мої дні весняні
Бентежний неспокій.
І всюди

Скоро вечір…
Осінній лист пролітає повз мене.
Він більше ніколи не повернеться сюди.
Не повернусь, напевно, і я, бо навіщо?
Моє кохання, як цей лист,
Може упасти тільки до

Як ішла я опівночі
Понад тихою водою,
Зачерпнула в руки срібло
Те, що місяць там залишив,
І зробила з нього перстень…

А як сонце привітало
Мене вранці в чистім полі,
Я

Я піду в далекі гори
У вечірнюю годину
І попрошу вітра зворів,
Щоб не спав, не спав до днини.

Щоб летів на вільних крилах
У широкі полонини
І приніс до ранку квіти,
Що

Як ішов селом я
В літнє надвечір’я,
Вітер капелюха
Звіяв на подвір’я,
Мого капелюха
Покотив подвір’ям.

Дівчина із хати
Вздріла і метнулась, —
Дала капелюха
Й

Там за горою, за крем’яною
Стоїть калина над рікою,
А біля неї дівчина жде —
Чомусь коханий не йде, не йде.

Приспів 1:
А швидка річка шумить, хлюпоче,
Шалений біг спинить

Наче зграї птиць, роки ідуть —
Я спішу за ними в дальню путь.
Хочу я повік струмком гірським
Злитись з морем пломінким.
Хочу я повік струмком гірським
Злитись з морем

Як почую твій голос в своїх думках,
Моє серце в небо лине, наче срібний птах,
І несе мене у південний край,
Де пливуть в імлі білі кораблі.

Кораблі, кораблі в золотистій

А на нашій вулиці зацвіли каштани,
Ми давно чекали їх – ось вони над нами.
Вітер ніжно гладить їх голівки білі,
Вечір тихо гасить їхні очі милі.

Давай, друже, підемо у нічну

ІМЕННИК

Іменник любить називати
завжди на ймення кожну річ:
земля, країна, сонце, мати,
печаль і радість, день і

Про кирпатого Карпа

У кирпатого Карпа
курка є і є крупа.
Курка виведе курчат
і курчата закричать
до кирпатого Карпа:
— Карпе, Карпе, де

Ось послухай, завірюхо,
не лютуй, не злись, не вий!
Хай зайча, укрившись вухом,
сон побачить морквяний.
Хай зайча у морквяному
уві сні забуде страх.
Завірюхо, йди

Вечір сонечку на прузі,
соловей калині в лузі,
поле — колосочкам,
матінка — синочкам,
лялька — ляльці,
казці — гном —
всі бажають перед сном:
на добраніч!
На

Дарує ласку,
ясну усмішку.
А на ніч — казку,
іще й потішку.

До себе кличе
м’яка подуся
І сон у вічі
впуска матуся.