Вірші сучасних українських та зарубіжних поетів

якщо ти надумаєш їхати з цього міста
ніби апостол чи добрий ніґерський пастор
вистукуючи пальцями по словнику
хвилюючись і зазираючи до нього щомиті
шліфуючи гострі камінчики
з

Я тебе обожнюю, боже, я тебе обожнюю.
Це твоє вміння радісно говорити про найгірше.
Ця твоя здатність примушувати сильних людей
згадувати про власну слабкість,
мистецтво робити

я спалив собі мозок об тебе
я горів і не раз і не два
я тепер безвідмовний як небо
і порожня моя голова

я тепер – наче попіл від снігу
я тепер – мов із попелу сніг
я

тепер тут усе підгорає мала
усе тут практично востаннє
нам звідси давно вже валити пора
і брати з собою кохання
і брати з собою траву і гриби
і саджанці правильних

ми обпікаємо одне одного
і опікаємо
ми обтікаєм потоками водними –
так і зникаємо
я віддаю себе всього тобі
майже повністю
ти бодігардом стоїш при мені
в повній

що я скажу тобі..
горе моє ти..
щастя моє шалапутне..
в світі моєму все іще є ти
наче незрима присутність
майже нечутна
майже невидна
в тінях на стелі спальні

осінь заходить боком-боком
щоб виглядати мо́лодо
дерево тріскає вздовж воло́кон
холодно-га́ряче-холодно
тріскає дерево сохнуть суцвіття
наче ламкі зап’ястя
ти все блукаєш

все тонші відтінки
все глибші тони́
вира́зніші лінії вен
густішає кров і вино восени
і день застигає мов дзен

вигрібаю в нейтральні води
і дрейфую за теплим вітром
я – мінливий шматок природи
абсорбент для води й повітря
я – медуза планктон амеба
я – органіка я – біомаса
помираю

ми одне одному – як терористи
ми одне одному – біженці
знаємось ми уже днів десь зо триста
і невідомо як вижили
триста спартанців нервово десь курять
глючить трістана й

уже й не спитаю тепер я
а сам не згадаю хоч вбий ти
чи є в цього світу двері
і як з цього світу вийти
з заплутаних цих коридорів
із сонячних цих провулків
із цих

Я завжди Тебе буду чекати,
Навесні, зимою, восени.
Літом Тебе буду виглядати
Я щоденно з тої далини.

Вогником ясним буду горіти,
Я для Тебе мила у ночі.
Про кохання буду

Де б я не був, в далекій чужині,
А чи в своєму, дорогому краю,
Ти пам’ятай, що я в своїм житті,
Тебе люблю, одну повік кохаю.
Люблю, коли, у теплий, літній час,
Вечірня зірка

На самоті сам із собою до тебе Боже я молюсь,
На вірність рідній Україні Тобі одному поклянусь…
Бо вже нікому я не вірю, усюди зради в нас давно,
Всі на словах за Україну, насправді

Заснули мальви коло хати,
Їх місяць вийшов колихати.
І тільки мати не засне,
Мати не засне, –
Жде вона мене.

Приспів:
О, мамо рідна, ти мене не жди,
Мені в наш дім

Я піду в далекі гори
На широкі полонини,
І попрошу вітру зворів,
Аби він не спав до днини.

Щоб летів на вільних крилах
На кичери і в діброви
І дізнавсь, де моя мила

Тече вода, тече бистра,
А куди – не знає,
Поміж гори, в світ широкий
Тече, не вертає.
Ми зустрінемось з тобою
Біля водограю
І попросим його щиро –
Хай він нам

Ти признайся мені,
Звідки в тебе ті чари,
Я без тебе всі дні
У полоні печалі.
Може, десь у лісах
Ти чар-зілля шукала,
Сонце-руту знайшла
І мене

Мадонні незнаній
Віками лунали
Органні хорали
В густі небеса.
А я тебе знаю,
Тебе я кохаю,
Люба Маріє!

Приспів:
Вийди, моя мила,
Все нічка накрила,

Скоро вечір…
Одинокий лист, гнаний вітром, пролітає повз мене.
Він більше сюди не повернеться.
Не повернусь, мабуть, і я, бо навіщо?
Моє кохання — як той жовтий лист.
Він може