Роман Купчинський

Мені не жаль, що всюди осінь,
Бо в моїм серці пустка теж.
Я жду тебе і жду ще досі,
Моя царівно з білих веж.

Чи прийдеш ти — не кажуть зорі,
Ні не нашіптують листки.
І

Твоє серце — розквітла троянда,
Моє серце — розмолений дзвін.
Пам’ятаєш — вечір, веранда
І теплих віддих полонин.

Твої очі — розгублена темінь,
Мої очі — вогні зодалік.

Ситом сіє сиві струї
Хтось химерний. Хмар хитон
Розпростер на небі вітер.
Слизько. Слізно. Сумно. Сон.

Вимок ворон на воротях.
Сльози скапують зі стріх.
Ластівка

Положи свої добрі долоні
На моє розболіле чоло!..
Ген, на заході — мури червоні,
Ген, на сході — у мряці село.

Заспівай мені пісню про радість,
Розкажи мені казку про

Сказав Господь: “Прокляття вам!”
І леґіоном білих крил
Стрясла причаєна тривога.
Засумував небесний храм,
Бо половину ясних сил
Скидало в тьму прокляття Бога.
І мовив Бог

Чом в Тебе Дівчино Уста солоденькі

Човен хитається серед води,*
Плеще об хвилю весло.
В місячнім сяйві біліють сади,
Здалека видно село.

Люба дівчино прийди,

Така маленька хатка в лісі,
Такий старий, забутий світ.
Над ним лиш сонце, хмари, місяць
І зір невдаваний привіт.

Зайти в ту хатку, запалити,
Дивитися в яркий вогонь.
І

Ой зацвіла черемха, зацвіла
Ярим цвітом.
Там прощався та й стрілець січовий
З білим світом.

Там прощався та й стрілець січовий
З квітоньками,
Що немає кому прокопати

Люди кажуть: “Це негарно –”
Я з того сміюся,
Бо ніколи у чужинцях
Жадних не люблюся.

Два скачмени, чех і німець,
Айриш, два еспанці,
Хоч походження чужого —
Всі

(Мирославу Ірчанові)
Стрілецька пісня

Чи є в світі краща зірка, як кохана моя Ірка,
Чи є в світі де царівна, щоб була така чарівна.

Приспів:
Гей, гей,

Буває так: Ідеш, ідеш, ідеш…
Перед тобою, за тобою шлях.
Куди очей веселих не зведеш,
Усюди сонце: в світі і в думках!

Нараз — як втяв: скінчився шлях тобі,
Перед тобою гуща

Присвячую Л. Лепкому

Ти кажеш, друже, що будуєш хату,
А в ній ватран, що розпорошить тіні.
Положиш дичу шкіру волохату,
Поставиш лави попід білі стіни,
І як тобі

Купається село в розтопленому золоті,
Горять дахи і куриться дорога.
Зідхають дерева: “Колись були ми в холоді.”
Рухливу тінь вколисує знемога.

Прищулив очі дуб, схилили чола

Стрілецька пісня

Як з Бережан до кадри
Січовики манджали,
То краялось серденько
Із горя та печалі.

То краялось серденько
Хорунжого Осипа,
Коли з очей

Стрілецька пісня

Ой там зажурились стрільці січовії,
Як Збруч-річку проходили,
Що стільки народу впало за свободу,
Встояти не було сили.

Ой там зажурились

Червоне море, чорний берег,
І небо — непорушна сталь,
Куди не глянь — розбиті двері
І тінь розп’ятого Христа.

На досвітках — іржаві роси,
Солоні ріки і стави,
Безпутній

Стрілецька пісня

Ми йдемо в бій, ми йдемо в бій
По згарищах руїни,
За рідний край, за нарід свій,
За волю України!

Ми йдемо в бій, земля дуднить,
Вадіють гори,

Пісне! Велична, рідна Пісне!
В Тобі є все: і древня наша слава,
Володимира хист і мудрість Ярослава,
І наших прабатьків ворогування злісне.
І Богдана розвага, і Богуна

Ходиш в церкву, б’єшся в груди,
Подивляють — ксьондз і люди,
А як вернешся до хати
Любиш чотирьох жонатих:
Константина і Івана,
Володимира й Романа.
Та тобі ще мало

Село моє, до тебе у гостину
Приїхав я з задимлених вулиць.
Прийми мене, як матінка дитину,
І росами змий тугу з моїх лиць.

Провадь мене на зелень свого поля,
Погладь мене