Різдвяні

П. В. Одарченкові

І
Ваш ювілей щасливо надійшов
У календарнім русі днів і тижнів.
Я посилаю картку Вам, що ось знайшов:
Зображення і річечки і

Водограю веселий хлюп
І приручені голуби,
Мовлять очі її: “Люблю!”
І його ніби теж: “Люби…”

Світ довкола спинився, стих —
Полароїду об’єктив
Миттю схопить це щастя їх,
Й

Ляга обметицею на асфальт первинок,
Уже бульвар поволі сполотнів
І береста обчімханого віник
Змітає білу інсуляцію з дротів.

Гойдаються перед очима витирачки —
Ґумові

Каже песик Лесику:
— Не ходив до школи я
І не бачив букваря,
Двір лише оберігав,
Знаю букви в слові «г-а-в!».
Каже котик Костику:
— Я і в класі не бував,
Крейду в

Казочка

По обніжку йшов цапок,
Опирався на ціпок.
Він гіллячки із лози
Ніс для білої кози.
А для сірих козенят —
Півмішка гарбузенят.
Бородою тряс

Хліб не зайчик з лісу носить —
Брат мій сіє, тато косить.
Хліборобом хочу стати,
Як мій братик, як мій тато.
Прибіжить із лісу зайчик —
Сам подам йому окрайчик!

Скоромовка

Флокси, флокси
На фланелі –
Фартушок
Зацвів у Нелі.

Із шифону
Шарфик в Галочки,
А на нім
Рясні фіалочки.

Умивальничок наш зелений
Кличе дівчинку:
— Йди до мене!
Уляночко-
Подоляночко!
Мила дам тобі запашного,
Рушничка тобі дам нового.
Йди, Уляночко,
Умиватися,
У

Букву У,
Букву У
Між гілками я знайду
І почую лунку У,
Як до поїзда прийду,
Бо кричить він:
У-у-у!

На зарубки вкладена
Планка-перекладина.
Перестрибують хлоп’ята —
Планку вище б підійняти!
Настрибалися за день —
Розібрали букву еН.

Розцвіли червоно
Маки-маченята
І розкрили чорні
Денця-оченята.

У степу гуляють
Подруги-дівчата,
У вінок вплітають
Маки-маченята.

Червоніють маки —
Степове

Де багато сонця,
Де гайок хороший,
Іволга гніздечко
Виплела, мов кошик.

Он співа на дубі —
Схованка надійна —
Мов на флейті грає,
Ніжно,

Дівчинка впіймати хоче хвилю,
Дівчинка за хвилею біжить.
Хвиля пахне рибою і сіллю,
Бурею і тишею щемить.
Зачерпнула у долоні море,
Задивилась в пригорщу води:
Де ж та

Уклін тобі, висока хмаро,
Що нахилялася до нив,
І частувала їх нектаром —
Поїла дощиком дрібним.

Спасибі вітрові, що вчасно
До них приходив іздаля,
Щоб виколисувала

Поглянь, — небо поглинь —
Це небо чуже і скупе.
Караймось, бо ми не змогли
До краю пізнати себе.

Хоч, може, таки і змогли б
Пізнати хвилини — не ці! —
В кохання

Пишні квіти — білі мальви
Облітають рясноцвітом,
Ось розійдемося в даль ми,
Щоб не нудить більше світом.

От і мертва пустка хати,
От і люстра скло розбите…
О, як легко

Хітливий розтин уст розпечено карміном,
Розлам нахабний брів і штучні тіні вій,
Завчений рух плеча і вірність звичним мінам —
Вона в корчмі чекає тіньовій.

Цигарки ритуал,

Крутий узвіз Циганського* провулка
Й обабіч на горі риштовання ажур.
Там в суглинок вганяють палі гулко
Й поволі зводиться, росте червоний мур.

Ритмічний рух твердих мулярських

Дятлик школу відкриває,
Всіх до себе зазиває:
— Щоб рахунок добре знати,
Будем вчитись рахувати!
— Стукнув раз —
Одуд прилетів на в’яз.
Стукнув два —
Прилетіла

Копитцями цоки-цок,
Біга вистрибцем цапок.
То листочок ущипне,
Мене ріжками буцне.
То підійде до кота:
— Хто такий? — його пита.
То гасає по дворі
На утіху