Про зиму

З циклу “Нотатки фенолога”

Ще о шостій ранку пітьма.
Непочатий сніг, наче луг.
І небес на небі нема,
тільки вітряні гнізда хуг.

Тільки вкутані у мішки
тьмяні

Склистий сніг, так схожий на сіль,
І не сіється він, а січе,
Інших зим незагоєний біль
Не зникає з моїх очей.

Не забути до скону тих зим —
Не таких як оця зима.
Сніговії

Ляга обметицею на асфальт первинок,
Уже бульвар поволі сполотнів
І береста обчімханого віник
Змітає білу інсуляцію з дротів.

Гойдаються перед очима витирачки —
Ґумові

В лісі є така звірина:
В неї хвостик,
Як пушина.
Жовта шерсть — її тепло,
Лізе спать вона в дупло.

По деревах так стрибає,
Наче крила дужі має.
Не ледача й

Павлику-равлику,
Не стрибай,
З кущиків хрущиків
Не збивай!

Павлику-равлику,
Місяць — май…
Хрущ накличе літечко —
Не займай!

Летіла лелека,
Летіла здалека,
Та й сіла на хаті
Зірки рахувати.
Не їла, не спала,
Всю ніч рахувала,
А вдосвіта збилась,
Зоря покотилась,
Упала додолу
На піжмурці

Скоромовка

Тигр ричить,
Ричить тигриця
Пролетіла низько
Птиця:
Фур-р-р…

І смугасті
Тигренята
Шкірять гострі
Зубенята:
Гир-р-р!

Прилетіли щиглики
До нашого двора.
Щиглики, щиглики,
До вирію пора!

Щиглики, щиглики,
Нате вам пшона.
Повертайтесь, щиглики,
Як прийде весна!

Крізь темну ніч
На білому снігу
Гукає сич:
— Пу-гу, пу-гу, пу-гу!

Хурто-хурто-хуртовина
Захурделила поля.
Біля двору, біля тину
Сніг замети простеля.

Ні тобі у ліс поїхать,
Ні тобі у сад піти.
Хуртовина — біла втіха,
Біло вбілює

Заєць-русак
І заєць-біляк
Не можуть у лісі
Зустрітись ніяк.

Як зима —
То заєць білий.
Як весна —
То заєць сірий.

Де русак,
А де біляк?
Не збагне
Ніхто

Вітер по діброві,
Як буркун, бурчить.
Тільки на дубкові
Листя деренчить.

Заховавсь під травку
В нірку їжачок.
Вибіг на галявку
Зайчик-білячок.

Дивиться: ой

Вже ведмідь заліз в барліг
І у довгий сон заліг.
Ти скажи, ведмедику,
Розкажи, ведмедику,
Не обридли тобі сни
Від зими аж до весни?

Баба Віхола ішла,
Величезний міх несла.
Аж тут вихор налетів,
Міх пошарпав, потрусив.
Розв’язався бабин міх —
І посипав долу сніг.

Усі дерева в інеї —
У білому, у синьому.
Ростуть димки над хатами
Стовпцями волохатими.

Гілки похитує вітрець,
Снігур сніжок покльовує,
А Морозенко-пустунець
Нам вікна

На стежину, на стіжок
Тихо падає сніжок.
Стало біло у дворі,
Прилетіли снігурі.

Ми виходимо на ганок,
Ми співаємо пісень:
— Сніже, сніже, добрий ранок,
Сніже, сніже,

В інеї червоний глід,
На ставку синіє лід.
На дорозі ожеледиця:
Не погода — привередиця.

Обережно йде бабуся,
Чап-чалап — ступає дід.
Навіть котик-біловусик
Лапкою

Листя падає
Додолу.
Засинає
Гай і поле.
На вербі
Один
Листочок.
До зими
Один
Деньочок!

Гойда, гойда, гойдашечки,
У гніздечку дві пташечки
Просять вітра прилітати,
Пташеняток погойдати.

Ви, сичі-горлачі,
Не кричіть уночі,
Бо в траві на землі
Сплять зайчата малі.