Про зиму

Йти ослиську
Неблизько.
Підсковзнувся
Ослисько.
Підсковзнувся
Ослисько
І голосить:
— Ой, слизько!

Алла
Липку
Не вгляділа:
Липка
Листя
Загубила.
З липки
Листя
Не опало,—
Липку
Ланьки
Общипали.

Щиглі
В кущах
Пищали,
Щоранку
Сповіщали:
— В кущах
Вітрище
Свище,
Щипає
Морозище.

Моржі
Лежать,
Моржат
Сторожать.
Моржі
Прибережні —
Сторожі
Обережні:
Бо в сніжнім
Безмежжі —
Стежки
Ведмежі.

— Закрий щільніш кватирку, Борю,
Бо дуже холодно надворі…
— А як закрить її щільніше,
Хіба надворі потепліша?

Зимонько, де ти?
Намети замети.
Ми тебе стрічатимем
З лижами й санчатами,
З ковзанами на льоду…
А зима гукає: – Йду!

— От на лижах я спустився!
Мчав, як тільки міг!
Та упав і провалився
По коліна в сніг…

— А чого ж в снігу шапчина
Й очі повні сліз?
— Проваливсь я по коліна…
Головою

…Сьогодні Грудень чи Травень?
Иней чи вишні цвіт?
Зібгаю свій чуб кучерявий,
Жменею пісню в світ.

Дні мої повіддю линуть,
Мої комсомольські дні…
Та знову стрів я

То не зорі
Неозорі
Засіяли на просторі,
Кружать угорі.—
Білі-білі
Заметілі
На дерева посивілі
Впали у дворі.
А сніжинки-
Холодинки,
Зіроньки і

Хвіст трубою, спритні ніжки –
Плиг із гілки на сучок! –
Носить білочка горішки
В золотий свій сундучок.

В неї й очі, мов горішки,
Кожушинка хутряна,
Гострі вушка, наче

Я морозу не боюсь! —
В кожушину одягнусь.
Хай мороз не злиться —
Я у рукавицях.
Хай мороз не коле так —
В мене шапка з кролика

Хай мороз не хвалиться —
Я у теплих

Ой на річці вітер
Лід до блиску витер.
Ні сніжинки- Порошинки
Не залишив вітер.

Ой ти, вітер-вітер! —
Як нам не радіти:
Ти хороший,
Ти пригожий,—
Ковзанку нам

Підмітає зранку
У дворі Мар’янка,
Чисто підмітає.
Песик вийшов на поріг
І хвостом змітає сніг —
Песик помагає.

Сніжок у полі, у долині,
І на дорозі, й на горі.
На червонястій горобині
Стрічають зиму снігурі.
Останній лист злетів з берізки,
На білу ковдру тихо впав…
Він золотим

Від блискавки й грому
Лисичка тікає.
А грім все гуркоче,
А дощ припускає.
Ніде ні билини —
Поорані ниви.
Куди заховатись
Лисичці від зливи?
Аж дивиться:
ржава

Сонце вмилося в ріці.
Засіяли промінці.
Все одразу пробудилось.
Ожило, заметушилось.
Лиш в затоці чапля боса,
Довгошия, довгоноса,
Під крилечко дзьоб уткнула —
На одній

Сніг мете й мете надворі! –
Кучугури намело.
Біло-біло все навколо,
Чисто-чисто так було.

Стали казкою дерева
Між сніжинками у млі,
Наче білі королеви
На засніженій

Наче сіре зайченя,
У пухнатій шубці
Братик двері відчиня
Ніженьками тупці…

Я потупцяю сама,
Підбіжу до нього.
А на вулиці зима
Застеля дорогу.

Вирушає в путь

Зима, зима,
Сніжок злітає.
Пташок нема,
Лише горобчик кружеляє.
Цвірінь — сідає на ріллю,
Мене із хати викликає.
І я горобчика люблю,
Бо він від нас не відлітає.

По тонкім льоду —
Гу-ду-ду-ду-ду-ду…
Під льодом десь дударики,
Дударики гудуть.

На ковзанку іду —
Гу-ду-ду-ду-ду-ду…
Черевички від незвички
Ковзають по льоду.

А