Про життя
У спадок
- Автор: Микола Сингаївський
Все минає – ночі і світанки,
Та життя не випити до дна.
Залишаються нащадкам знаки, –
Наче карби, наші письмена.
Лиш земля, немов легенда, вічна,
Одцвітають очі і
Здаля і зблизька
- Автор: Микола Сингаївський
Здаля і зблизька дивляться сини
І пильно стежать все таки за нами.
Не все на віру в нас беруть вони,
Не завжди вдовольняються словами.
Красивих слів наслухались давно,
Що у
Пам’ять 46-го
- Автор: Микола Сингаївський
Пам’ятаю голод сорок шостого:
Жолудевий, кам’янистий хліб,
Немічного бачити – дорослого,
І дитинство зголоднілих літ.
Все злилось – у хлібне і насущне:
Цвіт кори, макуха,
Ріка Геракліта
- Автор: Микола Сингаївський
Наче звістка від осені,
Впав листок на плече,
А река Геракліта все тече і тече.
Та не ступиш ти вдруге в ту осінь свою,
Вже чекатимеш іншу у ріднім краю.
І в чеканні до
...Шепочуть мамині вуста
- Автор: Микола Сингаївський
(пісня-дума)
Дітей заждалась тиха мати,
На жаль, немає і листа…
– Нема часу, щоб написати, –
Шепочуть мамині вуста.
Не раз вона їх виглядала,
Дозріли вже не
Спинися мить
- Автор: Микола Сингаївський
З тобою ніч – магічна і п’янка,
Не поспішай, на мить спинися, ноче.
Любові ніжна й пристрасна рука
Виймає душу і воложить очі.
Ти вся, мов сон. Ласкава, мов дитя.
І раптом –
Мова
- Автор: Микола Сингаївський
Ми з правіку народжені бути,
І в собі відкривати світи.
Та примножувать серцем здобуте,
Та святині свої берегти.
Промовляти – одвічне жадання,
Наче бачити чисту
Мрія і птиця
- Автор: Микола Сингаївський
Далечінь відлунює громами,
Та веселка вже цвіте над нами.
Ген лелеки, мов забули втому,
Бавляться на лузі молодому.
Я і сам забув свої печалі,
Задуми наснажую
Пісня в росах
- Автор: Микола Сингаївський
Темно-сиза ожина
Гляне гронами з гаю.
Тут моя Батьківщина,
Сонце отчого краю.
Ген привітна домівка,
Що мене колисала,
Та ромашка-журливка,
Що на луг
З пам’яті років
- Автор: Микола Сингаївський
Клаптик землі коло хати,
І з чорнобривцями сад…
Каже засмучена мати:
Літ не вернути назад.
Осінь моя вже запізня,
Мерзну щораз і в теплі…
Може, залишиться пісня,
Наче
Глухівські дзвони
- Автор: Микола Сингаївський
У Глухові у городі
во всі дзвони дзвонять.
З народної думи
А дзвонили ж – чулося і в небі,
Голосом стрясались небеса.
Зорі сипались, як риба в невід,
І
У вогні не згоряє
- Автор: Микола Сингаївський
Не страшусь, не боюся життя,
Хоч уже обпекло зубожіння.
Я – надії і світла дитя,
І щодня набираюсь терпіння.
Вже пооране – в зморшках чоло, –
Та глибини життя не
На роду написано
- Автор: Микола Сингаївський
Вже так судилось на віку,
Так, мабуть, зроду повелося:
Ми чашу випили гірку,
Не все омріяне збулося.
У злиднях, наче в реп’яхах,
Жили в надіях та в роботі.
Нам обіцяли
Як перший віддалений звук
- Автор: Микола Сингаївський
Як перший віддалений звук
В душі моїй щем розростеться.
Від ніжності люблячих рук
Мелодія в серці озветься,
Як перший народжений звук.
Отак би щомиті, щодня
рости,
Від життя до смерті
- Автор: Микола Сингаївський
Від життя до смерті – мить одна,
дивовижна, як душа людини,
як творіння гончаря із глини,
як джерельце, що не має дна.
А воно ж нуртує і клекоче,
світиться його піщане
Жниво
- Автор: Микола Сингаївський
Буйне поле хлюпає колоссям,
незабаром жниво розпочнем.
Це було зі мною, –
не здалося,
що прожив я хліборобським днем.
Та не днем, не днями, а роками
я живу турботами
Ген понад гонами літ
- Автор: Микола Сингаївський
Ген понад гонами літ
пам’ять ще з юності спогади стеле.
Музика. Творення. Хліб.
Чую тебе, моя земле.
Прагне душа до обнов,
мов до засіву щорічного поле.
Пісня. Жадання.
Душа працює безнастанно
- Автор: Микола Сингаївський
Душа працює безнастанно,
життям напружено живе:
то зануртує океанно,
то в гавань тиху запливе.
Підніме райдужні вітрила,
щоденно прагнучи в зеніт.
Тож є в її глибинах
Козакую у казок
- Автор: Анатолій Мойсієнко
Козакую у казок…
Се — пес
Чи лева велич?
Велес об жах аж — бо се лев.
Лева ракуватою бідою одіб’ю, отаву каравел —
Мечем.
Ереб бокатого так оббере —
Що в холод
Коні
- Автор: Анатолій Мойсієнко
Івану Драчеві
Коні-гривані –
блискавки!
Коні булані –
лиск!
Коні –
у небі висянім,
Коні –
в Парижі й Ніжині
Котять втому коліс…
Коні –
баскі
Сторінка 461 із 495
Чудовий! Коли поруч.....