Про життя

Нутро горить, стліває розум,
Дичіє блазень, джаз пече.
Нема кінця звабливим позам
Рожевих стегон і плечей.

Це джунглів ритуал первісний —
Спокуси вивчений екстаз.
Тут

Де попіл пилюги на спориші осів,
Край шляху битого утікачі днювали,
І скрип вантажених пожитками возів
Той самий був, що й за татарської навали.

Який він тягосний — возів

Крутий узвіз Циганського* провулка
Й обабіч на горі риштовання ажур.
Там в суглинок вганяють палі гулко
Й поволі зводиться, росте червоний мур.

Ритмічний рух твердих мулярських

Таким весняним все було колись
і ми такі обоє молодії!
Та наші весни в вирій подались –
Всевладна осінь нами володіє.
Нема – ще буде! Є — вже відбулось…
Та диво! Душу зовсім не

КАПЕЛЮХ

Кіндрат
Купив
Капелюх.

Капелюх
Кіндрату
До вух!

* * *

КРІП

Прокіп
Сіяв кріп.
Нащо Прокопу

На одну сороку
Маєм одну мороку.
А на сорок сорок
Треба сорок сорочок.
Та ще добрих чоботят
Аж вісімдесят.

Їхав равлик
На покіс,
Перекинув
Сіна віз.
Віз у равлика
Зламався,
Равлик в хатку
Заховався.

Посідали на карниз
І ростуть ізверху вниз.
(Бурульки)

***

Біле-біле покривало
Із небес на землю впало.
(Сніг)

***

Дерев’яна

На галявці — ців, ців, ці —
Сойка садить жолудці.

Пильно жолудь оглядає,
Прямо в ямочку саджає.

Сойченята — ців, ців, ці —
Поливають жолудці.

Каже сойка: — Так і

Хурто-хурто-хуртовина
Захурделила поля.
Біля двору, біля тину
Сніг замети простеля.

Ні тобі у ліс поїхать,
Ні тобі у сад піти.
Хуртовина — біла втіха,
Біло вбілює

Походжає гордо, ич,
Розмальований павич.
Хай там день чи темна ніч,
Він надутий, наче сич.
В чому ж справа, в чому річ?
Запишався наш павич!

Шпак пита у півня:
— Де твоя шпаківня?

Півень глянув на ріку
І сказав: — Ку-ку-ріку!

Нащо та шпаківня,
Є курник у півня!

(За народними мотивами)

Песик біля печі
Пиріжки пече.
Котик у куточку
Сухарці товче.

Киця на віконці
Плаття пошива.
Півник у чоботях
Пісеньку співа.

Сірий заєць,
Білий кріль
Завели
Автомобіль.
Зайченят
Насіло густо,
Ідуть в поле
По капусту.

Кіт пита у кота:
— Що таке сміхота? —
Кіт коту повіда:
— Штука ця не проста.
Це коли у кота
Мишки вкрадуть хвоста!

Тупу-тупу-тупу.
Хто це там у степу?
Став, як стовпчик,
Свиснув, як хлопчик.
Гілочка — хрусь,
А він у нірку — шусть
І сховався!

На плиті варю кисіль,
Біля мене кіт Мурсій.
Певне, хоче киселю.
— Коте, я тобі наллю!

Я налив аж повну миску.
А Мурсійко крутить писком.
— Коте, коте Мурсію,
Чом не

— Коте, котино,
А де ж твоє сіно?
— Цілий день косив,
косив,
У стіжки цапок носив.
А почав стіжки лічить —
Жодного нема!

У рудої білочки
Дуже гарні діточки.
Одне, як мізинчик,
Сіло на ослінчик.
Друге, як грибочок,
Сіло на горбочок.
А третє, як мишка,
Ухопило книжку.
Сторінки

Колосочку, колосе,
Мудра голова.
Розкажи нам, колосе,
Чи скоро жнива?

Колос усміхається
В полі за селом,
До землі схиляється
Наливним зерном.

Вітерець