Про війну
Народна слава
- Автор: Пантелеймон Куліш
Нема в мене роду,
Немає дружини,
Ані брата-товариша
На всій Україні.
Дума сумовита –
То моя родина;
Серце одиноке –
Вірная дружина,
Степи, гори, і долини
I поблизу — радянський сад…
- Автор: Василь Стус
I поблизу — радянський сад,
будова й роздуми в маруді
про довгу чергу самозрад.
Я кочегарю в халабуді.
Ставок тьмяніє, наче ніч,
розлита й вигускла до ртуті.
Так добираються до
Вночі його кусали блохи…
- Автор: Василь Стус
Вночі його кусали блохи,
а те,
що половина людей земної кулі
досі ще стогне під гнітом капіталізму
не давало йому змоги
склепіти очей.
1971 рік
Збірка “Веселий
Б’ється серце, як пташа німе…
- Автор: Василь Стус
Б’ється серце, як пташа німе,
буде спогадами надити.
Мати сина виглядатиме,
а не діжде — буде плакати.
Будуть сипати сухі сніги,
будуть ще й дощі періщити,
посмурніють вірні
З серцем, повним смутку-горя…
- Автор: Олександр Олесь
З серцем, повним смутку-горя,
Утомився я ходить
І прийшов на берег моря,
Щоб журбу свою втопить.
“Хвилі, хвилі! Люту муку
Ви з грудей моїх візміть…
Утопіть її,
Дунайська дума
- Автор: Пантелеймон Куліш
Тихо Дунай, тихо,
Несе чисту воду;
Задивилися дуброви
На свою уроду.
Тихо Дунай, тихо
Жовті піски миє,
Погляну я по берегах –
Моє серце ниє:
Де,
...В альбом пані О.М.
- Автор: Іван Франко
У безсонну ніченьку,
Де сум — твій товариш,
Скільки передумаєш,
Скільки перемариш!
Всі прожиті радощі,
Всі пробуті муки
Йдуть, мов тіні тихії,
Держачись за
Ах, як стогнали ми, як плакали в вигнанні…
- Автор: Олександр Олесь
Ах, як стогнали ми, як плакали в вигнанні,
Який тягар з нас кожний ніс!
Моря б повстали з наших сліз,
Затихли б бурі в нашому зітханні.
На площах ми чужі стояли, босі й
...Бувають хвилі — серце мліє…
- Автор: Іван Франко
Бувають хвилі — серце мліє
І скорбних мислей рій летить,
Мов чорна хмара небо криє
І грім у хмарі гуркотить.
І поглядом німої злоби
Гляджу на небо й світ живий
І жду, що
Коли б я знав, що розлучусь з тобою…
- Автор: Олександр Олесь
Коли б я знав, що розлучусь з тобою,
О краю мій, о земленько свята,
Що я, отруєний журбою,
В світах блукатиму літа;
Коли б я знав про муки люті,
Про сміх і глум на
До Тараса на небеса
- Автор: Пантелеймон Куліш
І
Блажен єси, Тарасе, що не дбаєш
Про нас із нашим темрявим письменством
Ти розумом на небесах витаєш,
Питаєш духа божим совершенством.
Блажен! ти вбогу каліч
Скорбна мати
- Автор: Павло Тичина
Проходила по полю
Обніжками, межами.
Біль серце опромінив
Блискучими ножами!
Поглянула — скрізь тихо
Чийсь труп в житах чорніє…
Спросоння колосочки:
Ой, радуйся
Порожнеча
- Автор: Павло Тичина
Умиваюсь. Вода — мов металофони. Занавіска —
вітер з прапорами!
У дворі тополі і жінки.
— Ну кажу ж вам: місто кругом оточено.
— Ой світе мій!..
Зачинилось вікно. Ходить
...Відповідь Сому
- Автор: Василь Симоненко
Небагаті у мене скарби,
Але й ті я не всі зберіг,
Залишивши для віршів фарби
І думок нешвидкий розбіг.
І на мене колишні друзі
Сиплють лютих прокльонів град,
І стою я в
Курдському братові
- Автор: Василь Симоненко
Волають гори, кровію политі,
Підбиті зорі падають униз:
В пахкі долини, зранені і зриті,
Вдирається голодний шовінізм.
О курде, бережи свої набої,
Але життя убивців не
Вітер з України
- Автор: Павло Тичина
Нікого так я не люблю,
як вітра вітровіння.
Чортів вітер! Проклятий вітер!
Він замахнеться раз —
рев! свист! кружіння!
і вже в гаю торішній лист —
як чортове
На захист миру
- Автор: Павло Тичина
(На всесоюзній конференції прихильників миру в Москві у вересні 1949 р.)
Браття! Друзі! Побратими!
Дні які в нас ясні, чистії
А в буржуазії — ніч…
З почуттями із
Нашої заслуги в тім не бачу
- Автор: Василь Симоненко
Нашої заслуги в тім не бачу,
Нашої не знаю в тім вини,
Що козацьку бунтівливу вдачу
Нам лишили предки з давнини.
Нам і те не добавляє слави,
Що вони од чужоземних
Кирпатий барометр
- Автор: Василь Симоненко
Ти лежиш іще впоперек ліжка —
Ну до чого мале й чудне!
А до тебе незримі віжки
Прив’язали цупко мене.
Кажуть, носа ти вкрав у баби,
Губи й ноги забрав мої,
Взяв у матері
Я знаю силу слова
- Автор: Володимир Сосюра
Я знаю силу слова —
воно гостріш штика
і швидше навіть кулі,
не тільки літака.
Воно проміння швидше,
в нім — думка й почуття.
Воно іде в народи
для вічного
Сторінка 19 із 211
Чудовий! Коли поруч.....