Про війну
По коверці пурпуровім…
- Автор: Іван Франко
По коверці пурпуровім
із таємних сходу брам
виїжджа на небо сонце,
наче входить цар у храм.
І в моє вікно зирнуло
і сполошило стару,
невідступну, невмолиму
Плив гордо яструб в лазуровім морі…
- Автор: Іван Франко
Плив гордо яструб в лазуровім морі.
Широко круг за кругом колесив,
А на горі в ожиданні і горі
Лежав я й лету яструба слідив.
Я ждав на ню, свою єдину зорю…
Мов яструб,
Невільники
- Автор: Іван Франко
Лежу я безсонний. Ніч темна,
І дощ цюпотить у вікно…
Бог зна що верзеться наяві,
А думка усе про одно.
Усе про ту волю святую,
Що, страчена, так дорога,
Так чудно
П’ючи біду, неначе оковиту…
- Автор: Василь Стус
П’ючи біду, неначе оковиту,
я заховався, змовкнув і затих.
Ні ворогів, ні друзів дорогих,
ні сліз, ані клятьби, ані привіту,
ані небес, ні сонця — теж нема.
Мені затоваришила
Суне, суне чорна хмара…
- Автор: Іван Франко
Суне, суне чорна хмара,
наче військо із полудня.
Короговки сонце вкрили,
за горою бубни бубнять.
За горою бубни бубнять,
у повітрі сурми грають,
а блискучії шаблюки
SEMPER IDEMI
- Автор: Іван Франко
Против рожна перти,
Против хвиль плисти,
Сміло аж до смерти
Хрест важкий нести!
Правда против сили!
Боєм против зла!
Між народ похилий
Вольності слова!
З світочем
...В шинку
- Автор: Іван Франко
Сидів в шинку і пив горівку,
Бо коло серця щось пекло.
Згадав про діти, хору жінку,
Згадав про щастя, що втекло…
Згадав, як був господар він,
Як шанували го сусіди,
Всяк
Утечя Ігоря з неволі
- Автор: Олександр Олесь
Степовий майновий ранок,
Не здригнеться море трав…
Схід поволі розцвітає.
Ось і сонце! Ігор встав.
Степ в росі… Пташки щебечуть…
Прокидатися пора…
Скочив пес і
Байронова надпись на монументі Ньюфаундлендського пса
- Автор: Пантелеймон Куліш
Як пинда чоловік та візьметься землею,
Мізерний славою, розпинджений семнею,
Тоді скульптор собі чуприну довго мне,
Покіль на мармуру хвалебний гімн утне.
Да не таким його
Не покидай мене, пекучий болю…
- Автор: Іван Франко
Не покидай мене, пекучий болю,
Не покидай, важкая думо-муко
Над людським горем, людською журбою!
Рви серце в мні, бліда журо-марюко,
Не дай заснуть в постелі безучастя —
Не
Ой була на світі та удівонька…
- Автор: Олександр Олесь
Ой була на світі та удівонька,
Трьох синів мала,
Ночі не спала,
Їх доглядала,
В чистім любистку синів своїх милих купала.
Що один з трьох синів звавсь
...Як лампа розбита…
- Автор: Іван Франко
Як лампа розбита,
Даремно олій доливати;
Як злодій утікне,
Даремно стайні замикати.
Як висохли води,
То пощо там мости будуєш?
Як юність минула,
То пощо з дівками
Гайдамакам-академікам
- Автор: Пантелеймон Куліш
Засіли письмаки собором у сто душ,
Високі розумом, в газетників преславні:
В кого не кинь ціпком, то все великий муж,
З Шекспіром, Байроном і Гетем рівноправні.
Задумали тягти в
Ігор
- Автор: Олександр Олесь
Умер Олег. Закняжив Ігор.
Це завзятий був вояк:
Налітав він, наче вихор,
І не знав жалю в боях.
І державного кордону,
Меж державних він не знав, —
Від стрімких Карпат до
Каменярі
- Автор: Іван Франко
Я бачив дивний сон. Немов передо мною
Безмірна, та пуста, і дика площина,
І я,прикований ланцем залізним, стою
Під височенною гранітною скалою,
А далі тисячі таких самих, як
Тюремних вечорів смертельні алкоголі…
- Автор: Василь Стус
Тюремних вечорів смертельні алкоголі,
тюремних досвітків сліпа, як близна, ртуть.
А сто мерців, обсівши серце, ждуть
моєї смерті, а своєї долі.
І день при дні глевтяники жують,
аби
Прокляття, розпач і ганьба…
- Автор: Олександр Олесь
Прокляття, розпач і ганьба!
Усю пройшов я Україну,
І сам не знаю, де спочину
І де не стріну я раба.
Зректись себе, забуть ім’я,
Всесвітнім соромом покритись
І, не
Везли їх, зранених в борні з солдатами…
- Автор: Олександр Олесь
Везли їх, зранених в борні з солдатами,
Везли їх, стомлених в тюрмі за гратами,
Везли, щоб там, в краях холодних,
Згноїти велетнів народних,
Крилаті іскри потушить
І знов
Цехмістер купер’ян
- Автор: Іван Франко
Облягали ляхи місто
Десь в часі Руїни,
Штурмували брами й мури,
Підкладали міни.
Боронилося козацтво,
Й міщани не спали,
День і ніч гриміли з мурів
Пушки й
Коли почуєш, як в тиші нічній…
- Автор: Іван Франко
Коли почуєш, як в тиші нічній
Залізним шляхом стугонять вагони,
А в них гуде, шумить, пищить, мов рій,
Дитячий плач, жіночі скорбні стони,
Важке зітхання і гіркий проклін,
Сторінка 17 із 211
Чудовий! Коли поруч.....