Про війну
Ще страшніше
- Автор: Леонід Куліш-Зіньків
Промовив слідчий до Миколи:
– Останні це мої слова,
Як не признаєтесь – поголим
Вас вдруге лезами «Нева».
Той зразу пада на коліна,
Бо бачить – виходу нема:
– Пишіть, –
Все по блату
- Автор: Леонід Куліш-Зіньків
Марта Хіврю зустрічає
й забігає наперед.
– Чула? Кажуть, Ольга має
Вже цукровий діабет?
– Не дивуйся цій пролазі.
Вража має всюди блат.
Треться кум її на базі –
А на
На козацькому святі
- Автор: Леонід Куліш-Зіньків
На святі, на козацькому
Танцює гопака
З вусами дуже хвацькими
Іван Деримука.
Гей, свято вже веселе це.
Віками хай живе,
Іван то каруселиться,
То лебедем пливе.
Співа
Співанки
- Автор: Леонід Куліш-Зіньків
У словник уже півдня
Заглядало хлопченя,
Й не знайшло у ньому слів,
Що татусь на маму плів.
* * *
Олівець був тільки й ручка,
Й гарно вчилась діда внучка.
З
Дороги
- Автор: Микола Руденко
Молюся вам, оті дороги,
Донецькі, чорні, кам’яні,
Що ранили дитячі ноги
І лікували у стерні;
Отим стежкам, які водили
По мінах у ворожий тил,
Щоб вибухав, де ми
Вже в тебе випадають зуби
- Автор: Микола Руденко
Вже в тебе випадають зуби —
Порозумнішати пора.
Сиди тихенько біля груби, —
Хай рана гоїться стара.
Ти все зробив, що міг зробити, —
Були атаки та бої…
А де й кого
Радіозоря
- Автор: Микола Руденко
Наша цивілізація багато випромінює радіохвиль.
За свідченням астрофізиків, Землю сьогодні
здалеку можна переплутати з радіозорею.
Ми молимось біля екрана,
Неначе біля вівтаря.
За вікном голоси
- Автор: Микола Руденко
За вікном голоси, голоси —
То весілля вже третій день.
І, здається, на всі часи
Сміху вистачить та пісень.
Грає скрипка та бубон б’є.
Хтось запрігся в старенький
Мов злодій, власну хату обійду
- Автор: Микола Руденко
Мов злодій, власну хату обійду
І попрямую в поле стороною.
Була — й нема…
Хтось у моїм саду
Плоди зриває, вирощені мною.
Спритніший хтось,— такий, кому зоря
Із гаманця в
Ой, наковталися горя ми
- Автор: Микола Руденко
Ой, наковталися горя ми,
Начудувались химерами!..
Дихати хочу зорями
І захмеліти озерами.
Згиньте, недобрі привиди,
Беріївські прислужники!
А шахраї та
Після бою
- Автор: Микола Руденко
Проклятий світ! — я мовив після бою,
Коли побачив трупи у траві —
Чому я мушу втішитись тобою,
Не знаючи, ми — мертві чи живі?..
А соловейко щиро і нескупо
Почав своє —
Хтось тисне з хмар на землю
- Автор: Микола Руденко
Хтось тисне з хмар на землю, тисне люто,
А ми повинні небо підпирать.
З чужинських стріл вливається отрута
У нашу кров, коли йдемо на рать.
І небо падає в холодні трави,
Коли
Лелека
- Автор: Микола Руденко
Ну чого ж ти, лелеко,
Утікаєш від мене?
Ген гніздо недалеко —
Там, де стріха зелена.
Там, де стріха дірява
Зеленіє від моху.
Вже літать на галяву
Вчаться дітки
Чи прокленем, чи возвеличим
- Автор: Микола Руденко
Чи прокленем, чи возвеличим
Ми, солоніючи від поту,
Оту непізнану істоту,
Яку історією кличем?
Чи занімієм з горя-жалю,
Коли, не знаючи кордонів,
Вона кістками міліонів
В мені блукають дивні струми
- Автор: Микола Руденко
В мені блукають дивні струми,
І вічність блискавкою б’є
У серце збуджене моє,
І палять мозок болі–думи.
Чиї вони і де блукали, —
Мої чи, може, не мої?
Які захмарні
Здавалося, усе позаду
- Автор: Микола Руденко
Здавалося, усе позаду,
Пригасло те, що я несу.
І старість вийшла у засаду,
Щоб вигострить тупу косу.
Та був удар…
Розверзлось небо
Серед космічних мерехтінь,
І ти
Я знав поетів
- Автор: Микола Руденко
Я знав поетів, що колись без міри
Були відважні в пошуках своїх.
Тяжка трагедія сліпої віри
Спустошила і скам’янила їх.
З них кожен був стократ багатший духом,
Ніж той, хто
Вертеп
- Автор: Ігор Калинець
Підпираючись костуром ямбів,
натягнувши кирею традицій,
прощаюсь з віком атомним,
бо щось мені не сидиться.
І вже мандрівним спудеєм
топчу снігові верета,
промінявши
Кам’яні баби
- Автор: Ігор Калинець
Ми велети, що зі сонця посміли глумитись,
покарані зухвальці, обернені в камінь.
Тепер тільки від круків побираємо мито
білими козацькими кістками.
Стоїмо як ідоли чорної
...Церква
- Автор: Ігор Калинець
Тріщали предвічні зруби,
летіли ґонти, як пір’я:
руйнували дерев’яне чудо
людської праці та віри.
І, вписані в лагідні гори,
востаннє хиталися бані,
вмирали ясно і
Сторінка 159 із 211
Чудовий! Коли поруч.....