Про весну

Є у мене ковзани,
Ковзани-пустуни.
Тільки ранок наступає —
Вже на вулиці вони.

Їм сподобавсь дуже лід —
Я ж спізнився на обід.
І мені сказала мама:
— Просто горе з

Сад весною знов ожив.
Як тут не радіти?
Скільки яблук, груш і слив
Буде цього літа!

Незабаром треба нам
Гусінь обібрати,
Бо і лист, і цвіт вона
Може

— От на лижах я спустився!
Мчав, як тільки міг!
Та упав і провалився
По коліна в сніг…

— А чого ж в снігу шапчина
Й очі повні сліз?
— Проваливсь я по коліна…
Головою

І
І знов, і знову цей мотив упертий —
Старий, як світ, і вічно юний спів:
Прийшла весна, і білий покрив смерті
Рясними рунами зазеленів.

Немов з очей земних страшна

Дрібний дощ закапотів,
Поросят помить схотів.

Гапличком у них хвости..
— Дощику, припусти!

Ти іди, іди чимдуж,—
Нароби для нас калюж!

Курличі
Курличуть,
Курличаток
Кличуть:
— Курли, курли,
Курличеньки,
До річеньки,
До річеньки!

— Де ти завозилася?
Де ти забруднилася?

— Я в калюжі з сонечком
Гралася в долонечки!

Нам з братом дуже радісно:
Хоч сніг іще білів –
Сьогодні попід хатою
В нас пролісок розцвів.

У ніжно-синій шапочці –
Зустрів ласкаво нас.
А сонечко всміхалося.

У Милочки й Наталочки
Є кізоньки-брикалочки.
В них гостренькі ріжки,
І тоненькі ніжки.
Кізоньки брикали,
Грядки потоптали.
— Батіжок, батіжок,
Жени кізок на лужок!

Чому це надворі
Блищать, мов перлини,
І чисті, й прозорі
Грайливі краплини?

Тому, що весела,
Ясна, чарівна
На мамине свято
Приходить весна!

Чому це так

Мов білі морквинки ясні,
Бурульки висять весняні.
З-під снігу земля вигляда.
І капає тала вода:
Кап-кап!
Кап-кап!

Вітерець-летунець прилетів,
Він вісті приніс із

Прилетіла бджілка,
Бджілка-срібнокрилка
Сіла на травиці
Склала свої крильця

– Де була, хороша?
Може, важка ноша?
Може, натомилась,
Чи з дороги збилась?

– Я й

Сонечко весняне
Встало з-за села.
Пробудилась рано
Дівчинка мала.

Дивиться в віконце,
Радісна, ясна,
Наче промінь сонця,
Мов сама весна.

Бантики в

У бруньках весняні клени,
Теплий вітер повіва.
Наче щіточка зелена.
Пробивається трава.

На горбочку перші квіти
Голубенькі-голубі.
І пушок почав біліти
Біля ставу на

День прийшов у гості із весною
І душа, немов у клітці птах…
От би їй порою отакою
Політати ген по небесах.

Прилетіли з вирію лелеки,
Бо весна і літо настає.
То нічого, що

Б. Л.

Цвіла весна. Каштани і бузок
За перше місце тихо зводили баталії.
А у Борисполі мене з усіх квіток
Зустріли ніжним усміхом конвалії.

Я кожній квітці віддаю

Мама каже:
— Йде весна.
— Подивлюся: де ж вона?
Попід хмарами в імлі
Пролітають журавлі,
Мчать струмочки вздовж доріг,
На городах тане сніг,
Он синичка

Вглиблена, влюблена поглядом синім
В соняшну далеч, в квітневу блакить,
Ніжно лелієш в долонях нені,
Олечко, Оле, голублена мить.

Пуп’янком цвіту лелієш рожевим,
Стуленим

Він сів собі на гілці,
Так гарно, до ладу
На дзьобику-сопілці
Заграв:
Ду-ду, ду-ду!
Як будете проходити
У лісі чи в саду,
Почуйте пісню одуда:
Ду-ду, ду-ду,

Я барвиста веселочка,
Маю сім кольорів,
Засвітилась над селами,
Над лісами вгорі.

Житу жовтого кольору
Подарую в жнива,
Соковито-зеленого
Буде мати трава.

А