Про Україну
Якщо в дальньому зимовому лісі
- Автор: Василь Герасим'юк
Якщо в дальньому зимовому лісі
чути серед ночі
тихий дівочий спів,
значить, там є школа,
в якій вчаться дівчата.
Невже в тому лісі не стріляють
і не перев’язують
Гей, на синьому небі, на блакитному небі
- Автор: Анатолій Мойсієнко
Олесю Терентійовичу Гончареві
Гей, на синьому небі, на блакитному небі –
Вишиванкою
зоряний степ…
Повернуся назавжди –
не скоро,
не завтра,
А все ж
Перші весняні грози
- Автор: Анна Волинська
Перші весняні грози. Перші духмяні зливи
На тополині бруньки, на черешневий цвіт,
Місто взяли в облогу. Ввечері — відступили:
Ніч Великодня сходить в цей не найкращий світ.
В
...Дай квітці відчути
- Автор: Анатолій Мойсієнко
Дай квітці відчути
своє цвітіння
І яблуку дай
зрозуміти достиглість
власну…
Гріховній планеті –
свою непорочність
зоряну…
Народжена в сорочині
туманів іще не
Почуй, нарешті, як мені болить
- Автор: Анна Волинська
Почуй, нарешті, як мені болить!
Болить наперекір благополуччю
і цим дощам, холодним і тягучим,
які могли б і пекло остудить.
Болить так, як поріз і так, як шрам.
Як
Мова
- Автор: Микола Сингаївський
Ми з правіку народжені бути,
І в собі відкривати світи.
Та примножувать серцем здобуте,
Та святині свої берегти.
Промовляти – одвічне жадання,
Наче бачити чисту
Пісня в росах
- Автор: Микола Сингаївський
Темно-сиза ожина
Гляне гронами з гаю.
Тут моя Батьківщина,
Сонце отчого краю.
Ген привітна домівка,
Що мене колисала,
Та ромашка-журливка,
Що на луг
З пам’яті років
- Автор: Микола Сингаївський
Клаптик землі коло хати,
І з чорнобривцями сад…
Каже засмучена мати:
Літ не вернути назад.
Осінь моя вже запізня,
Мерзну щораз і в теплі…
Може, залишиться пісня,
Наче
Глухівські дзвони
- Автор: Микола Сингаївський
У Глухові у городі
во всі дзвони дзвонять.
З народної думи
А дзвонили ж – чулося і в небі,
Голосом стрясались небеса.
Зорі сипались, як риба в невід,
І
Спить село
- Автор: Микола Сингаївський
Спить осіннє село поміж горами,
все село з хліборобами гордими.
Спить і снить запашними веснами
та м’якими розливами-плесами.
Розляглося село аж під хмарами,
тче свої
Ген понад гонами літ
- Автор: Микола Сингаївський
Ген понад гонами літ
пам’ять ще з юності спогади стеле.
Музика. Творення. Хліб.
Чую тебе, моя земле.
Прагне душа до обнов,
мов до засіву щорічного поле.
Пісня. Жадання.
Дорога в стежку перейшла
- Автор: Анатолій Мойсієнко
Дорога в стежку перейшла
І стала вже самим міжтрав’ям…
І степ – немов суцільний шлях,
Шумкий і зелен-кучерявий.
І трави неба дістають,
І припадають зорепилом…
Вже й світ
І рубачів січе меч, і свіча бурі
- Автор: Анатолій Мойсієнко
І рубачів січе меч, і свіча бурі –
Мечем, іменем і мечем.
… А дико по літі рубалися – сила
бурі тіло покида
Було. Голуб
Обминав овид, а задивованим бо –
На горіхи лихі
А небо підкорити не вдається
- Автор: Микола Сингаївський
А небо підкорити не вдається:
воно сьогодні зорями сміється,
а завтра в хмарах плаче без упину,
у морі топлячи сльозу-краплину.
Я прагнув з літака його пізнати
чи зупинити у
Душі людської дар
- Автор: Микола Сингаївський
Крізь відстані,
напруження і роки
я чую гомін степу і дібров.
Співав хор Григорія Верьовки,
іде по стежці пісня, як любов.
І тужавіє в колосі зернина,
пірнає в небо
Коріння
- Автор: Микола Сингаївський
Під снігом,
під зоряним снігом
спить коріння землі,
немов оборонці її.
Корінь до кореня,
мов солдати поснули,
зморені в битвах.
Та готові піднятись
на
За Нарочем
- Автор: Микола Сингаївський
За Нарочем,
у міднокорнх соснах,
я, друзями покликаний, стою.
І сам, здається, став на мить дорослим
у цьому партизанському краю.
Беру до серця молодечу звагу
тих воїнів,
Пам’яті П. Г. Тичини
- Автор: Микола Сингаївський
Думаю про величність
поета, творця.
На вічність,
на вічність
працює талант до кінця.
Я чую кларнети –
і сонце видзвонює в мідь.
То словом поета
позначена вічність
Земля дітей
- Автор: Микола Сингаївський
Поема
I
До всіх зіниць,
до всіх зірниць
я піднімаю спраглі руки.
З дітьми і голосами птиць
не знатиму в житті розлуки.
Нас буде більше на
...Крутосходи
- Автор: Микола Сингаївський
Від Батьківщини – хліб і пісня,
від Батьківщини – клич і звага,
і рання сила, й доля пізня,
і молода, як спів, наснага.
Іди в життя по крутосходах
і прагни вищої
Сторінка 236 із 253
Чудовий! Коли поруч.....