Про Україну
Не запродайте рідний край
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Ми волю вигризли з бідою,
Скажіть, будь ласка, де вона…?
Остались далі ми рабами,
Свободи справді ще нема!
Гей, гей, народе мій бездольний,
А доки спатимеш?
Вставай, пригноблений народе
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Вставай, пригноблений народе,
З летаргії вставай!
Пора велика вже приходить,
Воскресне Рідний Край.
Лишаймо ми тепер роботу,
У бій рушати час!
У пропасть поженем цю
Могила пророка
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
А над Дніпром широким, тихим
Стоїть гора висока,
На тій горі лежить могила
Великого пророка.
Дрижав престол тюрми народів,
Тряслись московські стіни:
Царі боялися
Моя душа блукає
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Вночі по цвинтарах-могилах
Моя душа блукала,
Дідів і прадідів у гробі
Будила і питала:
“О, як ви, як, скажіть мені,
Лягли до чорної землі?”
Оті замучились на
...Маленький дзвін
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Серед розвалин і руїн
Гуде маленький дзвін,
Забрали інших на війну,
Лишився тільки він.
Зробив їх військовий наказ
Гарматами до бою,
В дзвіниці цей маленький
Пускають кулі нам у груди
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Пускають кулі нам у груди,
Бо завидять, що ми живем,
Як мухи гинуть наші люди,
Палять і нищать нас вогнем,
Та ми вперед ідем,
Ідем!
Кайданів ми не
...Час тюремні ґрати розбивати
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Час тюремні ґрати розбивати!
Час валити клятії тюрми,
Вільну пісню вільно заспівати,
Бути врешті вільними людьми!
Обіцянка мертва і забута,
Опинились знову у ярмі,
Нам із
Сильніший брат
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Росився кров’ю рідний ґрунт,
Невільним стало ясно:
Або ми піднімемо бунт,
Або ми згинемо нещасно.
Спалили в трьох ми трон вогнем
Терпіти далі годі!
Ми три брати, ми
Пізно при столі
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Хто сидить з думками
Пізно при столі?
Що розповідають
Зморщки на чолі,
Де страждання тисне,
Де зарився сум,
Де тривожна думка
Блисне через ум.
Не питайте, хто
...Наша мрія
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Не можна річку вгамувати,
Їй наказати: “Не пливи!”
Не всилі здержати ви думку,
Її скувати в ланцюги.
Бо думка вільна, як пташина
І пізнає свою мету,
Вона Карпати
Ой, ходжу я понад Тису
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Ой, ходжу я понад Тису
тай собі гадаю:
Як у тобі сумно-сумно
мій ти рідний краю!
Ой, глибока ж наша Тиса,
як наш жаль, глибока…
Дві німі братські могили
тут біля
Люблю тебе, мій рідний краю
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Люблю тебе, мій рідний краю,
З твоїми горами, з людьми,
Повітря запах я втягаю
До себе повними грудьми.
Твої поля, ґруні і гори,
Для мене — наче з неба дар,
Люблю твої
Серед ґруня шолом і кріс
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
З гуцульських гір
Потоки вділ
Спадають і гучать,
Часи борні
На ґруні ці
Ударили печать.
Тут кожен лист
Дрожав під свист
Гармати як гули,
В горі
Наче у кітлі ми
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Наче у кітлі ми —
гори звідусіль —
звідси не почути
зойк нужденних сіл.
Люд у безробітті
з голоду опух…
Дармо тут ридати —
цілий світ оглух.
В неврожайні
...Як різня почнеться
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Як різня почнеться —
будеш в ній і ти…
Знай, що є Вкраїна,
знай, що є брати!
Ви не витягайте
меч на свого брата!
Убивайте ката,
ріжте ворогів!
А дістанеш
...Полями-лісами
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Ох, як тутки нудно,
ох, як тутки сумно,
вже на березині і птах не співа’,
лише я блукаю.
Ой, гаю мій, гаю,
чого ж бо у мене
душа так рида’.
Життя скрізь
...Бачив я сьогодні
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Бачив я сьогодні
Злидні і біду
І яку — здається —
Більше не знайду.
Це ж селяни в горах,
Це ж робітники,
Бідні лісоруби,
Слуги, візники,
Що без праці
Щирі поцілунки полонин-красунь
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Знов на полонині
сам-один стою,
тут забув я нині
за журбу свою.
Миле привітання
шле для мене ґрунь,
щире цілування
полонин-красунь.
Сяду-відпочину
і води
На Верховині
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Ось тут ізнов стара любов,
Зелена Верховина:
“Мій рідний край, — сказав, — вітай,
Моя ти є дитина”.
Товар іде, в ріці бреде,
Над річкою — колода.
Чудово тут. Ліси
Оці Карпати - наше горе
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Оці Карпати — наше горе,
Життя у горах — мука!
Вікном хороба зазирає,
У двері Голод стука’.
І темрява нам сліпить очі,
Здирає шкуру — пан,
А сонце, вільне,
Сторінка 214 із 253
Чудовий! Коли поруч.....