Про Україну
Сікстинська мадонна
- Автор: Микола Вінграновський
Заміновані Гітлером в чорній воді у підвалі,
Ви стояли. Мадонно, в останніх обіймах життя —
І хрести літаків напливали на ваше дитя,
Розверталися танки до вашої. Жінко,
Марія
- Автор: Микола Вінграновський
На базарі рученьки ісклала,
В білій хустці, в сірім піджаці,
Голову на буханець поклала,
Задрімала в хліба на щоці.
У чоботях, в темній спідничині,
В білому
За птахом піниться вода
- Автор: Микола Вінграновський
За птахом піниться вода.
В малому полі мак червоний
Пречисту хмару вигляда
І макоцвітний погляд ронить.
Ти чуєш: плачуть по мені.
Ти чуєш: плачуть за тобою.
У множині і в
Імператриця Варвара
- Автор: Микола Вінграновський
Ні бекання, ні мекання у мжичці,
Куди не кинь — по голову плюта.
В короні з буряків на буряковій гичці
Із димаря Варвара виліта.
Де гайвороння вимокла орава
Над клубом спить
Ворон
- Автор: Микола Вінграновський
Мчить теля від зляканої квочки,
Де трава розхлюпала курчат,
А за ним крізь сині молоточки
Татове і мамине дівча.
І з горба, де сонця жовту скибу
Орють хмар незаймані
В Іллі на дачі лиє дощ
- Автор: Микола Вінграновський
В Іллі на дачі лиє дощ,
І троє гусеняток,
Хоч так, чи так, чи як там хоч,
Скубуть траву з-під лапок.
І пішаки, як мамлюки, —
Їм бог велів загинуть…
Не пішаки, то
Перепеленят перепелиці
- Автор: Микола Вінграновський
Перепеленят перепелиці
Обняли тісніше у тривозі.
Покотився місяць по пшениці,
Покотився вітер по дорозі.
Вітер колоски смикнув за вуса,
Місяць рогом настромивсь на
Де ти, мій коню з Дніпра-Дунаю
- Автор: Микола Вінграновський
Де ти, мій коню з Дніпра-Дунаю?
Зацокоти мені, коню-птах!
Може, я долю свою заспіваю
Десь попід Каневом у житах.
Літаки минаючи й вокзали,
Над землею диблячись увись,
По
В кукурудзинні з-за лиману
- Автор: Микола Вінграновський
В кукурудзинні з-за лиману,
Де тихі дині в жовтих снах,
Де зайченята плачуть маму
І голубим сміється птах,
В невільнім вив’яленім літі,
Де в переліті вже крило,
Де сохнуть
Вона була задумлива, як сад
- Автор: Микола Вінграновський
Вона була задумлива, як сад.
Вона була темнава, ніби сад.
Вона була схвильована, мов сад.
Вона була, мов сад і мов не сад.
Вона була урочиста, як ніч.
Вона була одненька,
Триптих
- Автор: Микола Вінграновський
1
Тут все говорить із прадавніх пір,
Тут вічність диха тихо серед гір.
Це не легенда лине давниною
І не мара злітає із пітьми…
Човни століть пливуть переді мною,
Вантажені
Ні жінки, ні хати тієї нема
- Автор: Микола Вінграновський
Ні жінки, ні хати тієї нема,
Старі лиш валяються капці,
Та вітер зі степу несе у лиман
Осіннє насіння акацій.
Та згорблена стежка в глухій кропиві
Показує небо по
Снігами вітровінь поля відволочила
- Автор: Микола Вінграновський
Снігами вітровінь поля відволочила,
Прижовклено збіліла далина —
Дніпровими високими очима
Дитинносіро глянула весна.
Весна моєї вільної надії!
Гінка тремтінь у промені
У лісі темно
- Автор: Микола Вінграновський
У лісі темно. В лісі ніч.
Сидить навпочіпки світання,
І дотліва вогнева тліч,
Жовтіє в сніг дорога санна.
Під верболоззям в казані
Чорти різдвяне тісто місять,
Й на
Стояла баба, руки склала
- Автор: Микола Вінграновський
Стояла баба, руки склала.
Старій давно пра-пра-пра-про…
Тополя вітром ледь хитала,
І воловодився Дніпро.
На бабу кібчик сів, бо ніде,
Почистив з бабою крило
І полетів
Ми підійшли до скирти, і впізнала
- Автор: Микола Вінграновський
Ми підійшли до скирти, і впізнала
Мене відразу скирта молода,
І вже на груди кинулася скирта,
Солом’яними стиглими руками
Мене всього зненацька обпекла,
Та зупинилась скирта:
Люблю тебе, краю
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Люблю тебе мій рідний краю,
Верховино, ти моя,
З тобою плачу і ридаю,
Душею, серцем гину я.
Колись бувало й ми думали,
Що воля всміхнеться й нам,
Ніколи ми її не знали,
Неборак
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
В багатій Празі на майдані,
На “біржі праці” він стоїть,
Від голоду неначе п’яний,
Зубами в студені скрипить.
Шукає праці й не знаходить,
А без роботи він — жебрак,
І ось
Блудні сини
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Добра мати у роботі
Із дітьми в турботі,
Їх купає, повиває
І грудьми плекає.
Їх вона безмежно любить,
Гладить і голубить,
І колиску їм лаштує,
Пестить і
Коло млина
- Автор: Василь Ґренджа-Донський
Коло млина яворина
Лист ся розвиває,
В яворині зелененькій
Голубка літає.
Тече вода з під города
Вода студененька,
Гуляй, гуляй в яворині
Голубко
Сторінка 208 із 253
Чудовий! Коли поруч.....