Про Україну
Трамвай для себе
- Автор: Микола Петренко
Їдеш – ти сам у трамваї. А це
Ліпше, ніж мчати у власній кареті:
Вікна розчахнуті, вітер в лице,
Сам Президент на бігборднім портреті –
Заздро й привітно всміхнувся: –
Зауваги чуття
- Автор: Микола Петренко
Читаючи Тодося Осьмачку
Це країна, де груди роздерті,
Де усе наяву, на виду:
Бійсь її, більше власної смерті,
Полюби, як ворожу біду.
Тут би велетням жити, тут
...Чуєш, брате: Дніпро висихає
- Автор: Микола Петренко
Час пливе – та однак не минає
Біля серця гадюча жура:
Чуєш, брате: Дніпро висихає!
Ще рік-два – і не буде Дніпра!..
Ще рік-два – і розверзнеться згуба,
Розгуляється ґвалтом
На Чернечу Гору
- Автор: Микола Петренко
Геть же слова про смиренну покору –
Хай їх полуденним громом розтроще!
Брате, ходім на Чернечу Гору,
.Брате, ходім на Тарасову прощу.
Ми там бували і часто й не
...Срібен човен
- Автор: Микола Петренко
Це чого я смутку повен?
Це чого мені тривога?
Раз прослалася дорога –
То збудуймо срібен човен!
Срібен човен, злотні весла,
Шовком вишиті вітрила:
Мрія обшири
Пустка
- Автор: Микола Петренко
Двір оцей, полишений тобою,
І тобою – де ми? Нас нема!..
Заростає густо кропивою,
А вона лютіша, ніж зима.
А вона росте, росте і глушить
Навіть наші ще малі сліди;
А вона
Втеча
- Автор: Микола Петренко
У баби Насті сорок три напасті,
А ще ж недавно наче дзвін гула…
А нині, гей – ловіте бабу Настю,
Бо ж це вона з лікарні утекла.
Порахували: це важка недуга,
Задорога, сама не
Вставай, рибалко
- Автор: Микола Вінграновський
Вставай, рибалко! Гаснуть метеори,
В загуслу північ б’ються каюки.
Здіймай вітрила і заводь мотори,
Де кручі, глід, стежки і будяки.
У морі чисті ми і душами високі,
І море
Горить собі червоний глід в ярах
- Автор: Микола Вінграновський
Горить собі червоний глід в ярах,
По вибалках, по балках в павутинні.
І сірим стовпчиком посвистує ховрах
Попід сорочі гнізда у шипшині.
Цвіте останньо й дрібно
...Дума про Британку
- Автор: Микола Вінграновський
Юрію Яновському
На срібнім ковилі, на сизім полині,
На півдні України при лимані,
В гнідих степах на степовім коні
Та гнівна воля стала у Британі.
І вільно
...Жоржина
- Автор: Микола Вінграновський
Впали бомби на видноколі,
Червоніла капусти грядка…
Між курганами в чорнім полі
Помирала дружина дядька.
Бігли армії, мчали роти,
Помирали дуби в гаю…
Дядько ніс на вогні
За гай ступило сонце, і пішло
- Автор: Микола Вінграновський
За гай ступило сонце, і пішло,
І далину покликало з собою…
В туман пірнає росяне село
І повивається прозорою габою.
В садах вечері: борщ або куліш…
На крилах яблунь стомлені
Саду
- Автор: Микола Вінграновський
Опала тінь на землю обігріту,
Чоловіки заснули біля хат,
Зелені руки, повні білоквіту,
На теплу ніч розкинув сонний сад.
Люблю тебе, глибокий саде мій!
Люблю плодів
Тополя
- Автор: Микола Вінграновський
Коли засне, немов дитя шалене,
Глибоке місто неспокійним сном,
Вона приходить здалеку до мене
І шелестить до мене під вікном,
Щоб повертався я на Україну
Плугами чорнокрилими
Синє
- Автор: Микола Вінграновський
Червоні ружі синьою водою
В саду учителя я поливав.
Тремтіли мушки чорні наді мною,
Благеньку хмару вітер колисав.
На вікна вився виноград зелений,
Немов землі несказані
Рябко, і дощ, і з вітром цвіт
- Автор: Микола Вінграновський
Рябко, і дощ, і з вітром цвіт,
І мамалиґа, й небо з богом,
І пізній розум з ранніх літ,
І ранні рани за порогом.
Усе, усе, усе — для битви!
В часи страждань, болінь,
Ти, сивий лісе в сутіні прозорій
- Автор: Микола Вінграновський
Ти, сивий лісе в сутіні прозорій,
І ви, гаї в зелених льолях літ,
Нічого так не треба, як в підзор’ї
Мені ваш голос чуть і стежить ваш політ.
В глухій глибочині всевладної
За птахом піниться вода
- Автор: Микола Вінграновський
За птахом піниться вода.
В малому полі мак червоний
Пречисту хмару вигляда
І макоцвітний погляд ронить.
Ти чуєш: плачуть по мені.
Ти чуєш: плачуть за тобою.
У множині і в
Імператриця Варвара
- Автор: Микола Вінграновський
Ні бекання, ні мекання у мжичці,
Куди не кинь — по голову плюта.
В короні з буряків на буряковій гичці
Із димаря Варвара виліта.
Де гайвороння вимокла орава
Над клубом спить
Триптих
- Автор: Микола Вінграновський
1
Тут все говорить із прадавніх пір,
Тут вічність диха тихо серед гір.
Це не легенда лине давниною
І не мара злітає із пітьми…
Човни століть пливуть переді мною,
Вантажені
Сторінка 206 із 253
Чудовий! Коли поруч.....