Про Україну
Тополя
- Автор: Микола Вінграновський
Коли засне, немов дитя шалене,
Глибоке місто неспокійним сном,
Вона приходить здалеку до мене
І шелестить до мене під вікном,
Щоб повертався я на Україну
Плугами чорнокрилими
Синє
- Автор: Микола Вінграновський
Червоні ружі синьою водою
В саду учителя я поливав.
Тремтіли мушки чорні наді мною,
Благеньку хмару вітер колисав.
На вікна вився виноград зелений,
Немов землі несказані
Синій сон у небесному морі
- Автор: Микола Вінграновський
Синій сон у небесному морі,
Сплять часи, і віки, і літа.
Я лечу у сіянні прозорім,
Труться зорі німі об літак.
Спить жадання якесь таємниче
На всесвітнім святковім
На міднім небі вечір прочорнів
- Автор: Микола Вінграновський
На міднім небі вечір прочорнів.
Малі, без голосу у ніч летіли птиці.
Згори гора дивилась у черлінь,
І хилитався човен до човниці.
Безмежний час щось прикидав собі,
На палець
Ще молодесенька
- Автор: Микола Вінграновський
Ще молодесенька. Навшпиньках не ходило
Її ще серце під вікном любові.
І от вона співає “Подоляночку”,
Ї, над кульбабами співаючи, літа…
Із відрами по березі Дніпра
Вона іде в
Десь є там яр у глибині полів
- Автор: Микола Вінграновський
Десь є там яр у глибині полів,
Десь є там я над яром тим дніпровим.
У тім яру на темнім дні діброви
В цю білу провесінь до себе я розцвів.
І день і ніч, і нощеденно в
...Рябко, і дощ, і з вітром цвіт
- Автор: Микола Вінграновський
Рябко, і дощ, і з вітром цвіт,
І мамалиґа, й небо з богом,
І пізній розум з ранніх літ,
І ранні рани за порогом.
Усе, усе, усе — для битви!
В часи страждань, болінь,
Ти, сивий лісе в сутіні прозорій
- Автор: Микола Вінграновський
Ти, сивий лісе в сутіні прозорій,
І ви, гаї в зелених льолях літ,
Нічого так не треба, як в підзор’ї
Мені ваш голос чуть і стежить ваш політ.
В глухій глибочині всевладної
Блакитно на душі
- Автор: Микола Вінграновський
Блакитно на душі… забув, коли мовчав…
Вже гасли пальці, билася дорога,
А тут тобі і нате: молочай
При березі, в камінні, на порогах…
Кричало серце літака за ним!
А там,
Повернення до Львова
- Автор: Микола Вінграновський
I
Десь далеко-далеко, що лиш слово домове,
Десь глибоко-глибоко в стародавньому дні,
Обізвався твій голос, моє місто-любове,
Твоє ніжне крило пролітає в мені.
В цьому нашому
...Поїхали на Сквиру, на гриби
- Автор: Микола Вінграновський
Поїхали на Сквиру, на гриби,
На свіже слово, на меди на темні,
Поїхали за тінями орди,
Що вічно юні, вічно і зелені.
Де дядько крише підсвинкам буряк,
Де тітка гусям — гиля,
За птахом піниться вода
- Автор: Микола Вінграновський
За птахом піниться вода.
В малому полі мак червоний
Пречисту хмару вигляда
І макоцвітний погляд ронить.
Ти чуєш: плачуть по мені.
Ти чуєш: плачуть за тобою.
У множині і в
Імператриця Варвара
- Автор: Микола Вінграновський
Ні бекання, ні мекання у мжичці,
Куди не кинь — по голову плюта.
В короні з буряків на буряковій гичці
Із димаря Варвара виліта.
Де гайвороння вимокла орава
Над клубом спить
Ворон
- Автор: Микола Вінграновський
Мчить теля від зляканої квочки,
Де трава розхлюпала курчат,
А за ним крізь сині молоточки
Татове і мамине дівча.
І з горба, де сонця жовту скибу
Орють хмар незаймані
В Іллі на дачі лиє дощ
- Автор: Микола Вінграновський
В Іллі на дачі лиє дощ,
І троє гусеняток,
Хоч так, чи так, чи як там хоч,
Скубуть траву з-під лапок.
І пішаки, як мамлюки, —
Їм бог велів загинуть…
Не пішаки, то
Перепеленят перепелиці
- Автор: Микола Вінграновський
Перепеленят перепелиці
Обняли тісніше у тривозі.
Покотився місяць по пшениці,
Покотився вітер по дорозі.
Вітер колоски смикнув за вуса,
Місяць рогом настромивсь на
Триптих
- Автор: Микола Вінграновський
1
Тут все говорить із прадавніх пір,
Тут вічність диха тихо серед гір.
Це не легенда лине давниною
І не мара злітає із пітьми…
Човни століть пливуть переді мною,
Вантажені
Ні жінки, ні хати тієї нема
- Автор: Микола Вінграновський
Ні жінки, ні хати тієї нема,
Старі лиш валяються капці,
Та вітер зі степу несе у лиман
Осіннє насіння акацій.
Та згорблена стежка в глухій кропиві
Показує небо по
Снігами вітровінь поля відволочила
- Автор: Микола Вінграновський
Снігами вітровінь поля відволочила,
Прижовклено збіліла далина —
Дніпровими високими очима
Дитинносіро глянула весна.
Весна моєї вільної надії!
Гінка тремтінь у промені
У лісі темно
- Автор: Микола Вінграновський
У лісі темно. В лісі ніч.
Сидить навпочіпки світання,
І дотліва вогнева тліч,
Жовтіє в сніг дорога санна.
Під верболоззям в казані
Чорти різдвяне тісто місять,
Й на
Сторінка 207 із 253
Чудовий! Коли поруч.....