Про Україну
До порога моєї землі
- Автор: Микола Вінграновський
До порога моєї землі
Поспішай, моя доле строга.
Коле осінь золоторога
Теплі лапи сумних журавлів.
В зачарованій млі на ріллі
Розверсталася сива дорога…
До порога моєї
На золотому столі
- Автор: Микола Вінграновський
О. Довженку
Над безоднею світу багряна скала
Стоїть і хитається в хмарах синіх.
На білому тлі золотого стола
Відбилися пера стальні і гусині…
Там Пушкін під
...Український прелюд
- Автор: Микола Вінграновський
Останній міст проплив у далині,
Колеса змащені росою голубою —
І Київ на Богдановім коні
Пливе навстріч дніпровою водою…
Вже серце під колесами петля!..
Упало серце! Де тому
Прелюд землі
- Автор: Микола Вінграновський
Із океанами, полями і стодолами,
Із місяцем і сонцем на плечах
Лечу, обліплена народами, як бджолами,
І атомні гриби в моїх очах!..
Кривавий мій! Могилистий!
...Сільська поема
- Автор: Микола Вінграновський
На сірому крилі, на скіфській сірій ночі,
Де все жага, і доля, і мана, —
Лілова тінь весни, грози вишневі очі,
І ти, моя любове, не сама!
Я знав цю землю голодом у
...В Орську
- Автор: Микола Вінграновський
Не ти сидів тут, богом битий,
Не ти орав слізьми Орю,
Тут цар сидів, очима бликав,
Царі отут ноздря в ноздрю.
Сиділи, шевкали з Раїма,
Ловили бліх — піски й
І є народ
- Автор: Микола Вінграновський
На сизих пагорбах рясне село горіє,
І сірі вітряки докрилюють свій вік.
В брунатних берегах ріка багряна мріє,
І гай засмучений стоїть, як чоловік.
Ні лету літака, ні шурхотіння
...Хліб
- Автор: Микола Вінграновський
Присвячую Корольову
З-поза чого, з далекого незгоддя, —
Заснув у глині шумерійський серп, —
Дорогою століть в очах мого народу
Іде на вітрі чорноплечий
Двадцятий прелюд
- Автор: Микола Вінграновський
Привіт тобі, ріко моєї долі!..
Ні, я себе не можу уявить
Без тебе, Дніпре, як і без тополі,
Що в серці моїм змалку тополить.
І навіть в цю запівнічну годину,
Коли б,
Де дихає Байкал, де не встига повітря
- Автор: Микола Вінграновський
Де дихає Байкал, де не встига повітря,
Де все з усюд — не хочу і не дам! —
За спинами ледащ, снобів’я і сопів’я —
Найближчий мій розмерзлоокий БАМ!
Тут океанні очі —
...1945-й кілометр - БАМ
- Автор: Микола Вінграновський
Тут я запишу письмо своє БАМу на проголодь часу.
Розум державний в очах: сорок п’ятого року, дев’яте.
Чоботи й мар, комарі реактивні і світло велике.
— Не обійду вас усіх, — каже
Довженко
- Автор: Микола Вінграновський
I
Благословенні води літ,
Літа Десни благословенні
І часу вічного політ
В однім осяянім іменні.
Благословенна срібна твердь
Землі і неба, дня і ночі,
І золоті вогневі
Величальна народові
- Автор: Микола Вінграновський
На ясні зорі і на чисті води
Ми кажемо, ми скажемо ізнов:
У просторі віків, любові і свободи
Народ — Віки, Свобода і Любов.
На ясну зорю і на чисту воду
В благословенний
Київ
- Автор: Микола Вінграновський
На срібнім березі Дніпра
Слов’янства золота столице,
Світанку мови і добра,
Вікно у світ стооке і столице,
Всі сто століть у скрути і жалі
Під небозвіддям згрозеної
День Перемоги
- Автор: Микола Вінграновський
Ярами бурими, гнідими
Тумани впали, поповзли,
Німотні тіні заходили
Сліпого попелу й золи.
Який поріг? Нема порога.
Де родовід? — не доведу.
Цілує тихо Перемога
Губами
Трамвай для себе
- Автор: Микола Петренко
Їдеш – ти сам у трамваї. А це
Ліпше, ніж мчати у власній кареті:
Вікна розчахнуті, вітер в лице,
Сам Президент на бігборднім портреті –
Заздро й привітно всміхнувся: –
Зауваги чуття
- Автор: Микола Петренко
Читаючи Тодося Осьмачку
Це країна, де груди роздерті,
Де усе наяву, на виду:
Бійсь її, більше власної смерті,
Полюби, як ворожу біду.
Тут би велетням жити, тут
...Чуєш, брате: Дніпро висихає
- Автор: Микола Петренко
Час пливе – та однак не минає
Біля серця гадюча жура:
Чуєш, брате: Дніпро висихає!
Ще рік-два – і не буде Дніпра!..
Ще рік-два – і розверзнеться згуба,
Розгуляється ґвалтом
На Чернечу Гору
- Автор: Микола Петренко
Геть же слова про смиренну покору –
Хай їх полуденним громом розтроще!
Брате, ходім на Чернечу Гору,
.Брате, ходім на Тарасову прощу.
Ми там бували і часто й не
...Срібен човен
- Автор: Микола Петренко
Це чого я смутку повен?
Це чого мені тривога?
Раз прослалася дорога –
То збудуймо срібен човен!
Срібен човен, злотні весла,
Шовком вишиті вітрила:
Мрія обшири
Сторінка 205 із 253
Чудовий! Коли поруч.....