Про Україну
Війни Ростиславичів
- Автор: Олександр Олесь
І довідались про злочин
І князі, і вояки…
Але проти них злочинець
Вже веде свої полки.
Святополк, поляки, угри
Творять спілку з ним одну,
Хочуть знову розірвати
На
Війна з греками
- Автор: Олександр Олесь
Поховавши свою матір,
Знов в поході Святослав:
Він іде уже на греків,
Він уже й гінців послав.
“Я зову на бій вас, греки,
Я на Грецію іду,
На лукавство й хитрість
Живи, Україно, живи для краси…
- Автор: Олександр Олесь
Живи, Україно, живи для краси,
Для сили, для правди, для волі!
Шуми, Україно, як рідні ліси,
Як вітер в широкому полі.
Князь Данило у хана
- Автор: Олександр Олесь
Все ж татари не лишили,
Не покинули наш край.
Незабаром хан татарський
Присилає: “Галич дай!”
Зажурився князь Данило:
“Ми стомились в боротьбі,
Але, хане, мого краю
Не
Багач
- Автор: Іван Франко
1
Свічку поставив ти в церкві перед образами, багачу!
Добре зробив ти: ось бач — ярко та свічка горить.
Глянь, ось убогий до церкви прийшов, що його ти
...
Мертвецький танок
- Автор: Пантелеймон Куліш
І
Із башти своєї стражник озирав
Серед ночі тихе, німе кладовище,
А місяць на небі, мов сонце, сіяв,
Освіжував пишно мертвецьке жилище.
Аж ось ворухнеться мовчуща
Кумейки
- Автор: Пантелеймон Куліш
1
Закипіла по Вкраїні
Страшенна тривога,
Як на шляхту піднялася
Сірома убога.
Піднялася за оранди,
За жидівські дуди,
Що терпіли – не стерпіли
Колись в однім шановнім руськім домі…
- Автор: Іван Франко
Колись в однім шановнім руськім домі
В дні юності, в дні щастя і любови
Читали ми “Что делать?”, і розмови
Йшли про часи будущі, невідомі.
Домашні дами ось як побивали
Не
Де свінула Софія світанкова…
- Автор: Василь Стус
Де свінула Софія світанкова,
упав каштан, немов морений дуб.
О рідна стороно! Бувай здорова,
ти щонайтяжча із моїх загуб.
Сухий мороз і не зацвівши в’яне,
на яблунях і листя
Печенізька облога Києва
- Автор: Олександр Олесь
Раз дізнались печеніги,
Що для бою час настав,
Що в Болгарїї далекій
Забарився Святослав.
Наче хмари, бідний Київ
Печеніги облягли,
Загриміли всюди сурми,
Тарабани
Війна з болгарами
- Автор: Олександр Олесь
Повертається з походу
І рідний Київ Святослав —
Скільки здобичі привіз він
І невольників забрав!
Криком всі його стрівають,
Квіти кидають йому:
“Слава, слава
Антошкові П. (Азъ Покой)
- Автор: Іван Франко
Діалект чи самостійна мова?
Найпустіше в світі се питання.
Міліонам треба сього слова,
І гріхом усяке тут хитання.
Міліонам треба світла, волі,
Треба вміти, як їх
Посли деревлян до Ольги
- Автор: Олександр Олесь
Хоч помстились деревляни,
Та не заснуть уночі.
Оглядаючись, лягають,
Бачать Ігоря, сплючи.
Хочуть з Ольгою миритись,
До княгині шлють послів,
І у Київ прибуває
Нагло
Колимські закували зозулі…
- Автор: Василь Стус
Колимські закували зозулі,
шумує потік, молода шипшина
жовтавий стромить лист. Легкі хмарки
на порцеляновому виснуть небі.
А я на цій модриновій колоді
читаю про
Колись в сонетах Данте і Петрарка…
- Автор: Іван Франко
Колись в сонетах Данте і Петрарка,
Шекспір і Спенсер красоту співали,
В форму майстерну, мов різьблена чарка,
Свою любов, мов шум-вино, вливали.
Ту чарку німці в меч перекували,
...Красне Сонце
- Автор: Олександр Олесь
Тихо-мирно Володимир,
Свого віку доживав,
Піклувавсь своїм народом,
Вдів, убогих годував.
Всі вдоволені, щасливі.
А багатство і добро
Все несе й несе у Київ
На човнах
Моя любов
- Автор: Іван Франко
Вона так гарна, сяє так
Святою, чистою красою,
І на лиці яріє знак
Любові, щирості, спокою.
Вона так гарна, а проте
Так нещаслива, стільки лиха
Знесла, що квилить лихо
Смерть Ігоря
- Автор: Олександр Олесь
Квітне Київська держава
І могутня, і страшна.
Майже всі вона з’єднала
Українські племена.
Не могла лише скорити
Напівдиких деревлян,
Що жили в лісах дрімучих
Геть на
Шевченко. Дорога до Орська
- Автор: Василь Стус
І закривавились твої сліди
по сніжних кучугурах. Скільки ока —
все далина: порожня і глибока.
А ти — іди. А ти — іди. А — йди.
Тут мали бути села й городи,
текли річки, стояли
Навгородці
- Автор: Олександр Олесь
Біля озера Ільменя
Став Великий Новгород,
Збудував його слов’янський
З фінським змішаний народ.
Не було ладу у його,
Вічно рід ішов на рід,
Вічно плем’я йшло на
Сторінка 14 із 253
Чудовий! Коли поруч.....