Про школу

У сома, сома
Соменята дома.
Ну а тих соменят
Аж сто вісімдесят.
Каже старший синок:
— В нас підводний дитсадок!

У сома, сома
Соменята дома.
Ну а тих соменят
Аж сто вісімдесят.
Каже старший синок:
— В нас підводний дитсадок!

Вересень. Стежка до школи.
Дзвонить веселий дзвінок.
І через луг, через поле
Сонце спішить на урок.
Промінь лягає на трави,
Лукам навіє тепла.
Осінь стрічки золотаві
В

Вже до школи, діти, час!
Книжка кличе, просить вас.
Затужили вже за вами
Пера, зшитки з олівцями,
І малий дзвінок охоче
Голосно дзвонити хоче.

Вже до школи, діти,

Школа, школа, знову школа,
Знов науки довгий час.
Відпочинку вже доволі,
Час поклін віддати школі,
Ось вона скликає нас.

Всі найкращі гри, забави,
Всі безжурні, ясні

Вже вакації за нами.
Як же швидко час пройшов!
Ми й не зчулися, з книжками
В школу треба їхать знов.

Прощавайте, милі друзі,
Фармо, море і ліси,
Щебети пташок у

Кажуть, наче біля школи є один чудесний сад.
Там до сонця тягне вуса кучерявий виноград.
Стиглі груші соковиті так і просять: подивись!
Жовті яблука на вітті наче медом налились.

Чого це на мене так сердяться в школі?
Тож я не чіпаю нікого ніколи.
Ні з ким не сварюся, сиджу собі тихо,
А з цього виходить одне тільки лихо.

Оце я сказала, — така в мене

Скільки в світі є базік,
Дуже бистрих на язик,
Та вже наша Катерина —
Це базіка із базік!

Ми їй кажем:
— Катре, що це?
Прикусила б язика! —
Теревенить на уроці,

На носі чорнило,
На шапці чорнило —
Немов їх чорнильним дощем покропило.
На кожній долоні
написано: «Юра».
Скажіть, вам не стрівся такий замазура?
Біжить, підкидає він

Що за диво сталось в нашім місті?
Йдуть до школи квіти пишнолисті.
Поспішають айстри та нагідки,
Тільки квітка хилиться до квітки.
Дріботять жоржини і левкої:
Ви юрби не бачили

Померли – від скромності – кращі
Колеги мої непутящі,
Дарма, що пером володіли,
Та кривописати не вміли;
Не сміли зневажити Слово,
Отримане чесно, спадково
Від їхніх

Старі, пожовклі та крихкі,
Мої чорновики…
Які невизрілі думки
Таяться між рядків?

Який світогляд юнака,
Що ріс, немов з води,
З нужди і прагнень
І шукав
Слідів

Мов через ліс, через чумизу
Іду, скрадаючись, мов лис.
Внизу так гарно:
Видно знизу
Шуліку,
Що шугає вниз.
Чумиза – це китайське просо,
Або ще кажуть “гаолян”.
А я

В букварі кричить ведмідь:
— Ох, тону, допоможіть! —
Під чорнилом заєць зник…
В класі — паніка і крик:
потекла ріка чорнила,
дві сторінки затопила!

Заревли сирени

Баба й дідо, мама й тато,
одягнувшись, як на свято,
всі по черзі в школу ходять,
букваря за руку водять!
Так проходять дні за днями:
сьомий ранок — черга мами!…
Хтось

Поїзд осені гуде,
Серпень поїзда веде,
через гори, через доли
букварі везе до школи.
І на станції на кожній,
на зупинці придорожній —
скрізь вітають залюбки
букварів

Через голку море зойку:
хто приніс до школи голку?!

Голка в кого? Де вона?
Покарати пустуна!
Геть зі школи!
щоб не смів
заявлятись без батьків!

Дітям голка ні до

— Не погрожуй нам, будь ласка,
що покинеш, друже, нас,
нам на зло переберешся
в іншу школу, в інший клас.
Однокласниці, як оси,
налетіли:

— А хто нас
буде шарпати за

– Швиденько вставай
і до школи збирайся.
Рухайся швидше,
не стій, а вмивайся.

– Сідай, швидше снідай,
кому я кажу!
– Хіба ви не бачите,
я вже сиджу.

Сердиться