Про школу

Весною біля школи
Усім знайшлося діло:
Гуртом ямки копали
І деревця садили.

Один Мишко тинявся
І потирав долоні,—
Він був за консультанта
У нашому загоні.

До

От діла, так діла! —
Знов рогатка підвела
Нашого Матвійка.
На уроці в мух вціляв,
А якраз в журнал попав:
З поведінки — двійка.

Рот кривиться і кривиться
В Михайла-позіхайла:
Лінивиця-сонливиця
Напала на Михайла.

Сусід на нього дивиться
І сам сидить-куняє.
І ось уже сонливиця
Всім класом

Серед кращих учениць
В обласній газеті
Усміхалась читачам
Оля на портреті.

Цілу дюжину газет
Накупила Оля —
Дарувала всім своїм
Подругам у школі.

А сестричка

Учитель у класі
Питає Миколу:
— Чому ти два дні
Не приходив у школу
— Та я позавчора І
шов через річку,
Крізь лід провалився
В холодну водичку.
Весь день після

— Розкажи, як в змаганнях шкільних
Ти із бігу усіх переміг?..
— Ну, спочатку я, значить, — побіг,
Ну, а потім я, значить,— прибіг!

На наших шкільних зборах
Хвалився голова.
Із уст його злітали
Самі гучні слова.

Він бив себе у груди
Руками обома:
— У нашому загоні
Чого тільки нема!

І

Познайомтесь: хлопчик Ох,
Охає за десятьох!

Ранок стеле світлу путь,
Школярі до ніколи йдуть.
Тільки Ох прилип до ліжка:
— Ох! Полежу ще хоч трішки!

Для Максима, Юри,

Прохає бабусю Ганнуся:
— Погладь мені галстук, бабусю!
— Сама ж ти що маєш робити?
— А я буду вірша учити.

— Ну вчи. Коли вивчиш як слід,
На столик поставиш обід.
— Хай

В нашій школі два Миколи,
Два любителі футбола.
Правду скажем: добре грають!
Та уроки забувають.
І тому в обох Микол
У журналі «кол» та «кол».

І сьогодні два

Сашко в трамваї повному,—
Розсівся він «як слід»…
А біля нього згорблений
Стоїть старенький дід.

Хтось до Сашка звертається:
— Чи вас у школі вчать,
Як місце дати

От Іванко молодець! —
Змайструвать хотів стілець.
Вже й рукава засукав,
Та оглянувся і став:
Не було ж ні молотка,
Ані дойжи, ні гвіздка,—
То й не починав.

— Ну що ти наробила?
На платті все чорнило!
В чорнилі скатертина,
Панчішки і хустина…
— А що?—мала питає
Чорнила більш немає?

— Де Іванко? — запитав
наш учитель Тому.
— Та він ногу поламав
і побіг додому!

— Чого увесь урок ти, Лідо,
пасешся в зошиті сусіда?
— Перевіряю я Семена:
чи вірно він списав у мене?

У шкільну газету Юра
Мав подать карикатури.

Каже Юра жартома:
— Теми вдалої нема…

Хоч би ти, Мишко, побився,-
Я б тебе намалював.

Тут Мишко як розізлився

В класі в нас
Є Панас,—
Маєм з ним мороку:
Без шпаргалки-виручалки
Він не ступить кроку.
Він без «НЕ»
Не дихне,—
Тільки й чуть від нього:
“Я НЕ знаю, я НЕ

В нашім класі є подружки,
Дві подружки-говорушки.
Так усі їх стали звать,
Бо подружки на уроках,
Мов сполохані сороки,
Цокотять і цокотять.

Говорушки Клава й Мила
На

Спитався хлопчина туристів-батьків —
Ходив до четвертої кляси у школі —
Чи справді до щастя людям оцим
Потрібно тепер Кока-Кола?

І батьки відказали: Може, — так, може — й ні

Заквітчаний
для свята клас.
Сьогодні так годиться!
З портрета
дивиться Тарас —
всміхнувся нам,
здається…

З-за парт ми вийшли.
Стали в ряд…
Ми «Заповіт»