Про школу

Закінчилися уроки,
гайда зараз де-небудь,
поки батько прийде, поки
сині сутінки впадуть…

Може, в парк на каруселі?
В сад сусідський через тин?..
Всюди друзі е веселі,—

Кажуть тато мій і мама:
«Як важка шкільна програма,
тож не думай про забави!»
Ось які у мене справи.

Я задумався поважно.
Добре вчитись — дуже важно,
але що це за

Марта садить. Марта сіє.
Марта вміє і не вміє…
Робить рівчики криві,
спотикнулася в траві…
Батько в поміч,— та дарма! —
Марта каже: «Я сама!
Ви ж мене навчали,

Розкажу вам про дівчатко,
про хороше на цей раз.
Табель в неї — п’ятка в п’ятку,
перейшла в наступний клас.

Не велика, не маленька,
років має два плюс сім…
Лиш подумайте

В класі єдність, як ніколи, —
двійки чи не двійки, —
усім збором після школи —
гайда до Марійки!

На розмову, на нараду,
на конкретні дії…
Вислухати всю громаду,
що

У нас в садку дитячому —
Аж любо подивиться —
Усі дівчатка й хлопчики,
Мов братіки й сестриці.

З лози наплів я кошиків,
Сказав: — Брати й сестриці,
Ходімо всі до

Зустрівся я оце з Мироном.
Квартира — шик. Кришталь. Вино.
Машина. Дача. Став бароном,
Хоч був у школі бараном.

Годував я півника
У дворі.
Гарно так з когутиком
Говорив.
Дав йому я житечка
Ще й води,
Щоб мене він раночком
Розбудив:
— Ку-ку-рік, Івасику!
Встати

Півник півника питає:
— Чи вже, когуте, світає?
Час школяриків будити,
Хай ідуть до школи діти.

Маю я букварика —
Книжку золоту.
В школу я з буквариком
Перший раз піду.
Подивись, зориночко, —
Братику скажу, —
Що я, україночка,
Скоро напишу.

Навчав синка свого Юхим,
На світі як йому прожити:
— Вмій віднімать та знай ще, з ким
Те віднімання поділити.

— Щось робити з сином треба, —
Петру жінка каже, —
Повідомили із школи —
Розпустилось враже…
Веде себе на уроках, —
Резюмує мати, —
Як, буває, на сесії
Наші депутати.

За обідом батько кинув
Спокійно і тихо:
— Як не будеш вчитись, сину,
Буде тобі лихо.
Залишишся телят пасти,
А то гірше того,
Дадуть тобі у колгоспі
Трактора

Дерева колись біля школи
Садили ми в ріднім селі.
Хто сосну обрав, хто тополю, –
Я – клени, три клени малі.

Приспів:
Ті клени приходять до мене,
Коли наступає

Похваливсь Петько малий:
– Мій собачка дуже злий,
Ще й додав до цього Федя:
– Він поборе і ведмедя.
– Мій розумний теж нівроку, –
Хитро Павлик мружить око.
В школі вхопить

Пройду селом.
Вони усі
Живі-здорові –
Земляки.
Майстри найкращі в світі,
Співаки,
Філософи –
Мої учителі.
Я бачу, де вони живуть,
Я чую їхній голос,
Навіть

Як флюгер, твій дороговказ:
За вітром крутиться весь час.

— Так що у вас, панкреатит?
Занадто бо обличчя кисле…
— Не знаю, тільки тут болить,
Та ще на непогоду тисне…

— А в мене забиває дух,
При хвилюванні — аритмія…
— А я немов

Що з папірцями?! — вони без потреби
Плодяться, плодяться, наче амеби.
Наче ті мухи або ж комарі…
Всюди вони — і внизу, і вгорі…
Всоте дивуєшся: що за дива? —
Пишеш один, — а

Крик, ланка, лемент, брязкіт, дзвін
Завівсь директор наш від ранку.
І так весь день безперестанку.
Вже нащо робот — тільки й він
П’є в закамарку валер’янку…