Про природу

Карпати. Літо.
Гомонить вода
В потоках чистих.
Доли смерекові.
І я ловлю себе
На думці і на слові,
Що світ уже не той,
І я уже не та.
Лиш тихий біль
За баченим

За що ця розкіш нам? Ця благодать?!
Цей шал бузковий, цей ліловий безум,
Як засвіт у розквітлих хащах безу,
Мов божевільні, солов’ї кричать.

Ми ж — мовчимо. Погідні небеса
На

В моєму лісі ні трави, ні листу.
В моєму полі третій рік зима.
І, наче аркуш — до відчаю чистий,
Вчорашній день, де ще тебе нема.

Де я тобі ім’я лиш добираю,
Сміюся тихо й

Поле. Зорі. Ніч казкова.
Долинає тихий спів.
То лунає колискова:
Не людська, а колоскова —
Найніжніша колискова —
Для маленьких колосків.
Сплять озерця і ліски,
Рибки

Все, що звечора наснилося,
Як воно в мені вмістилося?
Олімпійський стадіон,
І верблюд, і білий слон,
Корабель космічний,
Пломбір полуничний,
На ставку тонкий

Корова спекла коровай,
Непо́спіхом сіла в трамвай,
І, доки поїздка тривала,
Нікого вона не минала:
Ні мишку, ні качку, ні квочку —
Давала усім по шматочку,
Бо змалку, у

П’ята частина збірки “Макро і мікро”

Крапля роси на вишні проти сонця.
Підніс вишню до очей,
А в краплі все село перевернулось.
Здмухнув краплю,
Вишню з’їв.
А камінцем

П’ята частина збірки “Макро і мікро”

Поїзд шалено мчить вперед!
Рейки шалено мчать назад!
А я сплю.

П’ята частина збірки “Макро і мікро”

Сидить поперед мене лис,
Поруч з лисом – лисина.
Війнуло осіннім лісом
І…
Узліссям.

П’ята частина збірки “Макро і мікро”

Над ставом туман піднімається,
Рибалки темніють, як пні.
Хтось уже хлюпає, в три неба лається –
Годинник шукає на дні.

П’ята частина збірки “Макро і мікро”

Лежала у дядька Юлая
Сокира під лавою.
А дядько лежав на печі.

Частина збірки “Карпатська сюїта”

З полонин
На долини
Старезна гуцулка
Запалює люльку
Од листу
Червоноогнистого
І думає думу всивілу
Грубі халяви чобіт

Частина збірки “Карпатська сюїта”

По вицвілих схилах хати розбрелись
Розбрелися хати
Пастуха ще нема
Місяць спить за горов

Частина збірки “Карпатська сюїта”

По вулиці легко себе пронесла
Вулиця низько схилилась
Темним огнем з-під брови повела
Серце у гір зупинилось

Частина збірки “Карпатська сюїта”

На самій верхівці бука
Сидить замислений крук
Ніч на сині пальці хука
Серп почепила на сук
НЕДІЛЯ
З базару
У гори
Понад рікою

Частина збірки “Карпатська сюїта”

Над шаленістю потоку
Вперто височіє Кам’яне Чоло
Хвиля його чеше
Вітер його теше
Сонце іскри креше
Кожен
Хто плигає через потік

Частина збірки “Карпатська сюїта”

“У воздухах плавають ліси.
Василь Стефаник”

Я довго йшов сюди
З Чернігівських долин
Од батькової хати
Щоб доторкнутись синьої

Сяйте, тюльпани, Тавридою!
Як не удома, то в світі!
Бачу Голандію вкритою
В щирому вашому цвіті.

Сяйте, тюльпани, Тавридою.
Хоч при султановім дворі.
В нас чарувати —

Сиплять козачі голови
Листям осіннім
На вітрі віків.
Сипле свинець та олово
За голосінням
Північних вовків.

А в листі — трагедії долі
Від колисок до трун
Усіх

Повз мене пливло
Мале чаєня,
Воно о весло
Спинило коня.

Я кинув хлібець,
Воно не взяло,
І знову сліпець
Пішов на весло.

А потім сліпиш
Здійнявсь