Про природу
Любив я дику грушу на Брусному
- Автор: Василь Герасим'юк
Борисові Бунчуку
Любив я дику грушу на Брусному,
одну й побиту, на верху самому.
Вона не заховалася від грому,
бо не могла сховатись. От і все.
Мене ховала від
...Матір овець
- Автор: Василь Герасим'юк
1
Як допоміг ти, Господи, що я цю маржину першим днем нинішнім вигоню всю при купі, так поможи мені, Господи, остатньої днини усю при купі загнати і людям передати.
(Закінчення
Міф
- Автор: Василь Герасим'юк
Василеві Корпанюку
Коли немолодий чоловік
повертається додому,
він іде зарінком, він іде лісом,
він іде над потоком, він обминає скалу.
Він у дорозі
...Мов китиця плодів зелених
- Автор: Василь Герасим'юк
Мов китиця плодів зелених на
гіллі, тремтіли ми на древі ночі.
Не джерело внизу, а вишина
з-між верхніх віт лякала наші очі.
Прийшов брунатний звір
і воду пив,
о стовбур
На сіні, що срібліє над кущами
- Автор: Василь Герасим'юк
На сіні, що срібліє над кущами,
завмерли дві душі в легких тілах.
Я знаю,
хто прикидав їх пластами.
Нас кличуть, мила,
душі у сінах.
Живе, скажи, чи неживе
...Намисто
- Автор: Василь Герасим'юк
Суниці на стеблах,
заховані в мох, –
намисто для тебе.
Намисто для двох,
бо губи спікає,
холодні, як лід.
Стебло протинає
дві жмені ягід.
А стебла зв’язати
...Не чую зойків і відлунь зловіщих
- Автор: Василь Герасим'юк
Не чую зойків і відлунь зловіщих
у лісі, що неначе пада ниць.
Немовби вже лежить. Немов небіжчик,
восковій. З верхів, як із полиць,
падуть крізь нього вогнища-ватрища
...Ніби я пропав у цих полях
- Автор: Василь Герасим'юк
Ніби я пропав у цих полях…
Що, крім них, – вітри и небесні скали?
Хто у кому?
Де попропадали?
Більше – в глині? в вітрі? в небесах?
На лужках, купальських бережках,
а
Осінні пси Карпат
- Автор: Василь Герасим'юк
Іду — немов траву чиюсь толочу —
Отак мені. Не погляд і не зойк
з гущавини. Та озирнутись хочу,
поглянути на слід бодай разок.
Не видно сліду. Не крадуться тіні.
Ніхто не
Перед тобою, над горою
- Автор: Василь Герасим'юк
Перед тобою, над горою – ліс темний,
високими снігами спинений.
За тобою, під горою – село вечірнє,
першою колядою засвічене.
У твоїх бесагах – вечеря для Анни,
старої, живе за
Першого зову вівчаря
- Автор: Василь Герасим'юк
першого зову вівчаря
і не тільки тому
що над ним сіяла зоря
двадцять століть тому
що був першим кому благу
ангел вість передав
а тому що ягня пастуху
Бог на руки
Пізні вогнища
- Автор: Василь Герасим'юк
Їх запалюють аж тоді,
коли і найбільші верхи
від учора – під снігом.
Вони горять повільно,
високо здіймаючи свій дим,
бо пахне так,
ніби щойно обтесана деревина,
і в
Перший сніг
- Автор: Богдан-Ігор Антонич
Осінь переїхала по полі возом золотим.
Понад кучугури кучерява мряка — срібний дим.
Сонце з батогом проміння вогняний погонич.
Навпростець по небі білі хмари в перегони.
На
...Гумова пташка
- Автор: Микола Байдюк
Сидить на гілці пташка.
Сидить.
Її злякать не важко.
Лякай.
Сидить на гілці пташка –
лякай!..
Сидить на гілці пташка
і край.
Сліпі падають до ями своїх очей
- Автор: Василь Голобородько
Сліпі падають до ями своїх очей.
Малярі малюють на полотні рямці,
по них малюють іще рямці,
за ними мертвого коня у білому полі.
Шириться презирство до приручених тварин:
діти
У жовтім колоссі
- Автор: Василь Голобородько
У жовтім колоссі
живуть птахи із жовтими крилами
яких немає в жодного птаха
Повіє вітер
птахам захочеться полетіти
зніметься усе поле і полетить
Щоб послухати жовтих
...Зеленяк птах клечальної неділі
- Автор: Василь Голобородько
Зеленяче, зеленяче,
ти — пташка зеленого кольору,
ти — найзеленіша пташка
від усіх зелених пташок,
ти зеленим забарвленням свого пір’я себе називаєш:
ти — зеленяк;
ти
Катерина Білокур: Піжмурки квітів
- Автор: Василь Голобородько
Квітка ховається за квітку,
грається з глядачем у піжмурки,
не з’являється доти, поки її не назвеш:
“Ти, квітко блакитна, що в’єшся все вгору та вгору,
твориш своїм цвітінням перед
Весняний ліс
- Автор: Микола Возіянов
Лисичка вийшла із лісочка –
За сонцем скучила руда.
На вітах жодного листочка,
Весняна хлюпає вода…
Вже ранній пролісок привітно
Опале листя розтуля.
Голівку вистромив
Пухнасті котики верби
- Автор: Микола Возіянов
Верба брунькує біля хати
Під спів весняного струмка…
Бруньки, неначе кошенята,
Сидять на довгих гілочках.
Вночі на дворі прохолода.
Безлисті клени та дуби.
А вже дарує
Сторінка 256 із 268
Чудовий! Коли поруч.....