Про природу

Усі дерева в інеї —
У білому, у синьому.
Ростуть димки над хатами
Стовпцями волохатими.

Гілки похитує вітрець,
Снігур сніжок покльовує,
А Морозенко-пустунець
Нам вікна

На стежину, на стіжок
Тихо падає сніжок.
Стало біло у дворі,
Прилетіли снігурі.

Ми виходимо на ганок,
Ми співаємо пісень:
— Сніже, сніже, добрий ранок,
Сніже, сніже,

Листя падає
Додолу.
Засинає
Гай і поле.
На вербі
Один
Листочок.
До зими
Один
Деньочок!

Взяли оси
Гострі коси,
Косять сіно
На покосі.

А за ними
Йдуть осиці,
Кладуть сіно
У копиці.

Навіть мале
Осенятко
І те несе

По болоті — чапу-чапу —
Сіра чапля тихо чапа.
А за нею — чап, чап, чі —
Чапленята-чапачі.

Чапля каже: — Не глибоко,
Йдіть сміливо, не біда.—
Чапленятко мружить

Каже верба вербі:
– Чом ти, вербо, в журбі? –
Каже вербі верба:
– Хіба це, вербо, журба?
Просто листочків нема,
Не за горами зима!

Дощ хлющить
На зелен плющ.
Під плющем сховався
Хрущ.
Каже весело
Плющу:
— Не боюся я
Дощу!

Чи здалось, чи справді це:
Лісом бігло деревце.
Зупинилось на узліссі,
Почало травичку їсти.

Це насправді, не здалось:
На галявку вийшов лось.
Величавий та стрункий,
В

Коло діброви
Пасуться корови.
Побіля річки
Пасуться телички.
На оболоні
Пасуться коні.
А в небі хмари,
Немов отари.

Гойда, гойда, гойдашечки,
У гніздечку дві пташечки
Просять вітра прилітати,
Пташеняток погойдати.

А я бачив
Синій сон:
Синє поле,
Синій льон.
Синє небо,
Синій цвіт.
Сині зорі,
Синій світ.
Синій, синій
Листопад,
Синє листя,
Синій сад.
Синю

У бабці Олі
Квітів доволі.

Пишні троянди
Біля веранди.

Коло криниці
Рясні чорнобривці.

Там, де стежини,
Айстри й жоржини.

Скрізь біля хати –
Пахощі

Бджілки летять,
Золоті відеречка
У поле несуть.

А з поля летять –
У золотих відеречках
Медок несуть.

– Лис у ліс,
А я за лисом.
Лис горою,
А я низом.
Я на гору,
Лис у нору,
Хитрий лис!

Сонце по діброві
Ходить, як лисичка.
Котики вербові
Жмурять жовті вічка.

Вже не хочуть спати,
Хоч і трішки сонні.
Гріють лапенята
На яснім осонні.

Вітерець легенький
Тихо повіва.
Під сніжком м’якеньким
Дихає трава.

Вже суниччин тенькіт
Чути звіддаля.
Пролісок синенький
Вічка

У ставочку лин
Зробив собі млин.
Меле день при дні
Воду на млині.

Над рікою
Явори,
У ріці живуть
Бобри.
Збудували десять
Хаток,
В кожній —
Десять бобреняток!

Сіла білка у літак
І сказала діткам так:
— Я ходила завжди пішки
По гриби і по горішки.
А тепер на літаку
Привезу вам по мішку
Лісових горіхів спілих,
Козубок грибочків

Дві сороки,
Три ворони
Посідали у вагони.
«Чух, пах! Ту-ту-ту!» —
Їде поїзд по мосту.