Про природу
Чайки
- Автор: Оксана Лущевська
Чап-чап,
чайки в воді.
Чап-чап,
лапки руді.
Чап-чап,
білі човни
Чап-чап,
тихі вони.
Чап-чап,
йду я сама.
Чап-чап –
чайок нема.
Хвилі
- Автор: Оксана Лущевська
Білі баранці
в мене на руці –
цій і цій.
Цe морська вода
з пригорщі втіка –
ців-ців.
Хвилі-бігунці –
білі баранці,
чи то вівці?
Пелікан
- Автор: Оксана Лущевська
Пелікан у воді —
глип-гли́пи.
Чи не бачили ви
риб-ри́би?
Гачкуватим дзьоби́щем —
хрип-хри́пи.
Широчезним крили́щем —
рип-ри́пи.
У воді пелікан
...Про кита
- Автор: Оксана Лущевська
Я знайду кита
тра-та-та,
Вхоплюсь за хвоста
тра-та-та,
верхи на киті
тра-та-ті,
попливу у води
густі.
Розкажу киту
тра-та-ту,
що в морській воді
я
Скіфська билина
- Автор: Оксана Лущевська
З вовни скрутили початок світу,
з рудої, як осінь, глини
зліпили сонце – богині Тібіті
та й склали у скіфські билини:
той вітер, що – з Півночі,
вітер, що – з Півдня,
і
Лелене щастя
- Автор: Оксана Лущевська
…розітнути світанок мечем,
зазирнути в степи неосяжні.
Таке щастя! Зустріти тебе
молодим Світовидом звитяжним.
Таке щастя! Торкнутися гір,
обійняти освячений ранок.
У
Зима
- Автор: Оксана Лущевська
Зима почалася із дива –
і хмари спускалися босі,
як мавки, в вінках калинових,
із снігом у срібнім волоссі.
Їх тіні тендітно гойдались
у рощі – із верболозу,
і з кожним
Вона хотіла зустріти море
- Автор: Ігор Павлюк
Вона хотіла зустріти море –
Холодна й ніжна, немов сніжинка, –
Весняність пінну, яку повторить
Хіба що жінка,
Прикрита небом з дощем червоним,
Що йде, як голос…
Так
Жилава пісня і не мілка
- Автор: Ігор Павлюк
Жилава пісня і не мілка,
Довга, немов Дніпро…
Предків далеких голос в кістках.
Друг – мов сумний Харон.
Так от живемо.
Така весна.
Капає сік зі свічок.
Вітер
Морська елегія
- Автор: Ігор Павлюк
Вогкі зорі, червоні свічі…
Трави моря в косі твоїй.
На фарфоровому обличчі
Промінь космосу сам не свій.
Я засію тебе пісками
В час незбутого сну води.
Розхвилюється теплий
Коні в масках
- Автор: Ігор Павлюк
Коні в масках. Пустота.
Скоро буде осінь.
Як монета золота
На чиїйсь дорозі.
Хриплувате світло фар.
Запахи соснові…
Недописана строфа
На пташиній мові.
Лист до старшого друга
- Автор: Ігор Павлюк
Денисюку Іванові Овксентійовичу,
шановному професору
Хтось питає мене, чому їду туди…
Народився я там. Там діди мої.
Там річки, як дівчата, набрали води.
І хати у
Люди люблять мене
- Автор: Ігор Павлюк
…Люди люблять мене:
Вже й неволя прийшла —
Мабуть, скоро прощатись буду…
Промінь сходу ламається
Об піраміду чола.
Людським голосим
Плачуть люди.
Небо зранене
...І плюси, і хрести, й віковічна межа між ними
- Автор: Ігор Павлюк
І плюси, і хрести, й віковічна межа між ними.
Й запах страху у криках невільних нічних пташок.
А ми вчилися бути у масках стальних живими,
Переживши від яблунь цвітіння залізний
Осінь
- Автор: Ігор Павлюк
Осінь не приходить несподівано,
Хоч раніше від своєї мами
Помирають яблука, незірвані
Вітром, чи руками, чи устами.
Осінь лист сама собі відписує
Кров’ю верб лелековими
І просто було
- Автор: Ігор Павлюк
І просто було — немов без душі.
І церква тиснула злотом.
Любив — не любив, і жив — і не жив,
А вже захворів польотом.
До весел мене прикував Харон.
Я долю піснями
Кінець століття
- Автор: Ігор Павлюк
Кінець століття — завжди пізня осінь.
Дозрілий терен лащиться до рук
І прабабусь розплетене волосся
Зміїться по замерзлому Дніпру.
В кінці столітя цвіт здається плодом
І
Коли сивіють золотом ліси
- Автор: Ігор Павлюк
Коли сивіють золотом ліси
І морщиться вода перед засклінням,
В мені ростуть підземні голоси
Якогось нетутешнього насіння.
А дерев’яна музика століть
Гойдає кров, собі кидає
Вдома. Літній бузковий вечір
- Автор: Ігор Павлюк
Вдома. Літній бузковий вечір.
Ллється вітер із рукава.
І далеких коханок плечі…
І доньки трав’яні слова.
Спить лелека на вічній стрісі.
Кінь утік, як втікає час.
Без
Малинова туга пшеничних полів
- Автор: Ігор Павлюк
Малинова туга пшеничних полів,
Горбата журба курганів,
І час, що тече по сухім стеблі,
І простір — в душевній рані.
І баба, що чує — трава росте,
І кров, що медами
Сторінка 235 із 268
Чудовий! Коли поруч.....