Про природу
Літо вийшло надвір
- Автор: Галина Кирпа
— Алло? Це Літо?
— Ні, — кажуть мені у слухавку.
— Літо вийшло надвір.
— А коли буде вдома? —
допитуюсь я.
— Не скоро,
хіба що ввечері.
А що йому передати?
—
Руде лисеня
- Автор: Галина Кирпа
Літо у серпні схоже
на руде лисеня —
бігає лісом
і нюхає спілу ожину.
Або —
приміряє капелюшка
найбільшого мухомора
й крадеться до лісового люстерка
подивитися,
Гніздо Вечора
- Автор: Галина Кирпа
У Вечора — гніздечко на тополі.
Там цілий день сплять
жовтоокі вечорята.
А виспляться —
то пурхають на небо
і зіронькам світити помагають,
бо очі в них —
ліхтарики
Верба і човен
- Автор: Галина Кирпа
Заснув старенький човен під вербою.
Верба й собі — старенька, як зима:
ніким не снить, а тільки що — собою.
Старого човна в снах її — нема.
А тільки й є: листочки та
...Грім, що не вмів гриміти
- Автор: Галина Кирпа
“Зроду я так не зумію”, —
сказав Молоденький Грім,
коли Діди Громи покотили
свої вози аж ген до пралісу.
“Коли б хто повчив,
то я і навчився б”, —
знов сказав Молоденький
Долоня літа
- Автор: Галина Кирпа
На долоні літа —
самі стежечки,
мов сірі вужі,
шарудять у високій траві.
Ой і побігла б я
тими стежечками,
та не хочу
на сірого вужа
наступити.
Запливає ранок
- Автор: Галина Кирпа
Запливає ранок
голубим човном:
сонце — за веслярика,
за музику — гном.
Вже година човнику
до берега пристать.
Запливає ранок.
Весла хлюпотять.
Двісті тиш
- Автор: Галина Кирпа
У полі тиша, як на двісті тиш.
Кульбабку вітер зранку розпинає:
— То ти летиш зі мною?
Не летиш?
Виходить, в тебе вирію немає?
Ми всі під одним дощем
- Автор: Галина Кирпа
Ми всі під одним дощем —
Хрущ, Метелик і я.
У Хруща парасоля —
із вишневого листка.
У Метелика парасоля —
із красолиної пелюстки.
Я бігаю
від Хрущевої парасолі
до
Місяць у колисці
- Автор: Галина Кирпа
Бабуся Ніч ходить
ген-ген до Дніпра
І при самому березі
у срібній блискучій воді
купає молоденького місяця-серпика.
А тоді закутує його
у свою прозору пелену
і кладе у
Нічиє дерево і моє
- Автор: Галина Кирпа
Я знаю, що всяке нічиє дерево
хоче чиїмось бути.
Оця ось тополя — моя.
є у неї ім’я, —
я сама вибирала.
Назвала її — знаєте як? —
Тетянка!
Цитьте… послухайте…
Вона
Ваша Водо-Величносте
- Автор: Галина Кирпа
Сьогодні у води свято —
Водохреще.
Сьогодні воді б”ють поклони,
мов королеві.
Сьогодні я їй кажу:
— Ваша Водо-Величносте!
Сьогодні вона справді
чарівна:
все пила б
Маковій
- Автор: Галина Кирпа
Біла хата, а навпроти — мак.
Вже нема пелюсток, лиш головки.
Це б дощу! Та і його нема:
Маковій пахучий, аж солодкий.
Я не хочу ластівці казать,
що їй скоро-скоро
Ніч знає багацько снів
- Автор: Галина Кирпа
Боже,
я знаю,
що ніч — не темна.
Ніч — золота,
мов корона в соняха.
Ніч показує мені сни —
щоразу інші.
Бувають такі кольорові,
як намальовані.
Вони ніколи не
Пам’яткий вечір
- Автор: Галина Кирпа
Той пізній вечір дуже пам’яткий:
між зорями виблискує жар-птиця,
під яблунями ходять їжаки.
Сопуть і ходять.
Їм чомусь не спиться.
Вони зітхають тільки:
“ох” та
Павук
- Автор: Галина Кирпа
Оцей Павук — вже дід.
Його внучата —
меткі
чорненькі
павучата —
плетуть йому
крислатий капелюх,
щоб гарний був
від сонця,
від дощу,
від преусякої
Стежинко, поведи
- Автор: Галина Кирпа
Поведи мене, стежинко, до води,
там, де вітер казку каже молодий,
де ряднинки білі й голубі
простеляє хвилечка собі.
Там у повені засвічена хода,
поміж пальцями хлюпочеться
Лелечі спомини
- Автор: Галина Кирпа
Літо ходить від зим далеко,
від дощів, від квіток і трав,
щоб останній сумний лелека
теплих спогадів назбирав.
Щоб пішов за тим літом босим
по квітки, по дощі й громи
та й
Плело віночок літо
- Автор: Галина Кирпа
Плело віночок літо,
сиділо і плело.
Межи волошок в житі,
де зелено було.
Де гномики танцюють,
дюймовочки — в квітках,
де всі на світі чують,
про що співає птах.
Про
Все позеленіє
- Автор: Галина Кирпа
Яворина — на коліна —
до землі нагнеться:
хай країна Україна
сонечка нап’ється.
Безмеж-поле, наше поле,
враз позеленіє,
де не видно жайворонка —
сама цятка мріє.
Сторінка 230 із 268
Чудовий! Коли поруч.....