Про природу
Поміж долом і горою
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Поміж долом і горою
жвавий погляд мій летить,
я втішаюсь барвогрою,
покріпляє дух блакить.
І коли синаве взгір’я
вабить око вдалині,
і коли нічне сузір’я
сяє
Як же нездоланно ти до себе
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Як же нездоланно ти до себе
вабиш погляд мій.
Чи ж не був щасливий я без тебе
в безвісті нічній.
У кімнаті довге безгоміння,
марення і сон,
місячної ночі мерехтіння
Мудрим — слово це величне
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Мудрим — слово це величне.
Натовп нагле став би кпити.
Славлю все живе, що вічно
прагне в полум’ї згоріти.
В ніч кохання пожадану,
де, зачатий, зачинаєш,
як мигоче
Сердолік
- Автор: Джордж Байрон
Не блиском вабить він мене,
Не в барвах сила таємнича!
Він сяє скромно, мов ясне
Його дарителя обличчя.
Хай кпить із мене всяк пліткар,
І ганить дружбу безнастанно,
А я
Ворона та Лисиця
- Автор: Іван Крилов
(Переклад Миколи Терещенка)
Вже скільки раз казали миру,
Що влесливість гидка, та мова марна ця:
Улесливий завжди зворушує серця.
Вороні якось бог послав був грудку
Чи скапує мряка, чи сніг січе
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Чи скапує мряка, чи сніг січе,
чи в нетрях у глупу ніч.
Я чую, голодні виють вовки
і плаче пугач нічний.
Угу-пугу-гу,
угу-пугу-гу,
ту-гу-го.
При плоті встрелив був
...Пісня блукальця під час бурі
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Генію, кого ти любиш,
той ні бурі не боїться,
ані грому, ні дощу.
Генію, кого ти любиш,
радо привітає
бурю з градом
і дощову хмару,
ніби жайворон
Собака й Кінь
- Автор: Іван Крилов
(Переклад Павла Тичини)
В одного селянина служачи,
Собака із Конем якось змагатись стали.
— Чи ба! Барбос говорить,— Пан який… мовчи!
Про мене, й зовсім з двору хай
Працьовитий Ведмідь
- Автор: Іван Крилов
(Переклад Дмитра Білоуса)
Уздрівши, що мужик над дугами трудився
І вигідно збував їх з рук
(А дуги гнуть терпляче, не без мук),
Ведмідь гадав, що й він із дуг би тих
Акерманські степи
- Автор: Адам Міцкевич
Пливу на обшири сухого океану.
Як човен, мій візок в зеленій гущині
Минає острови у хвилях запашні,
Що ними бур’яни підносяться багряно.
Вже морок падає. Ні шляху, ні кургана…
Свиня під Дубом
- Автор: Іван Крилов
Свиня під Дубом віковим
Наїлась жолудів досхочу, до відвала;
Наївшись, виспалась під ним;
А потім, очі продираючи підняла,
І рилом корінь Дуба підривати стала.
“Адже це дереву
Вечірня пісня художника
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Ах, сило творча, в глибині
Всевладно озовися,
Щоб барви свіжі та рясні
З-під пальців полилися!
Душа здригнулась лиш моя
І прагну все обняти.
Тебе, природо, знаю я,
Передчасна весна
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Дні пожадані,
ось ви і знов:
сонце весняне,
гомін дібров.
І швидкоплинні
води шумлять.
Що це — долини?
Луки ряхтять?
Свіжістю віє
з синіх небес,
став
О пишното поранкова
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
О пишното поранкова,
хоч би хвильку потривай!
Вітер подима раптово —
осипає цвіт розмай.
Як же зелень нині славить,
тінь о радісній порі.
Осінь листя вже кривавить,
Я видел Азии бесплодные пределы
- Автор: Олександр Пушкін
Я видел Азии бесплодные пределы,
Кавказа дальный край, долины обгорелы,
Жилище дикое черкесских табунов,
Подкумка знойный брег, пустынные вершины,
Обвитые венцом летучим облаков,
Світязянка
- Автор: Адам Міцкевич
Що то за легінь стрункий та красивий,
Дівчина гарної вроди,
Ходять у парі, ледь місяць тужливий
Гляне у Світязі води?
Хлопець приносить квітки на віночок,
Дівчина — кошик
Літня ніч
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Поет
Сонце сіло ген за гори,
але захід жаром грає.
Мов, чи довго наді мною
ярий полиск протриває?
Миродайний
Хочеш, пане, я надворі
...Нехай поймає дух мені
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Нехай поймає дух мені
Стихії творча сила,
аби на білім полотні
пером моїм водила.
Я весь тремчу, щось белькочу —
даремні перешкоди.
Таж обійму, коли відчув,
збагнув
Вислухай увостаннє
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Вислухай увостаннє,
борячи втому вій,
ніжне моє співання.
Спати, задосить мрій.
Ніжне моє співання
дасть, мов сузір’я рій,
вічності прочування.
Спати, задосить
Душа
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Душа — як зайшлася,
жене у світи,
жалі і гризоти
свої рознести.
Отам, де над скелями
хмари зійшлись,
волів би в загірню
потьмарену вись.
Аж лине ворона
і
Сторінка 3 із 268
Чудовий! Коли поруч.....