Про мову
Рідна мова
- Автор: Іван Багряний
Мово рідна!
Колискова
Материнська ніжна мово!
Мово сили й простоти, —
Гей, яка ж прекрасна Ти!
Перше слово — крик любови,
Сміх і радість немовляти —
Неповторне слово
Ти зрікся мови рідної
- Автор: Дмитро Павличко
Ти зрікся мови рідної. Тобі
Твоя земля родити перестане,
Зелена гілка в лузі на вербі
Від доторку твого зів’яне!
Ти зрікся мови рідної. Заріс
Твій шлях і зник у безіменнім
Якби я втратив очі, Україно
- Автор: Дмитро Павличко
Якби я втратив очі, Україно,
То зміг би жить, не бачачи ланів,
Поліських плес, подільських ясенів,
Дніпра, що стелить хвилі, наче сіно.
У глибині моїх темнот і снів
Твоя
Я вчився сорок літ
- Автор: Дмитро Павличко
Я вчився сорок літ, та не навчився досі
Губити подих свій в жіночому волоссі,
І гудзики дрібні розстібувать на спині
Я вчився сорок літ, та не навчивсь донині.
А вітер – молодик
...Боже, яка ти в цілунку глибока
- Автор: Дмитро Павличко
Боже, яка ти в цілунку глибока,
Наче безодня в тремтячій сльозі
Із всевидющого божого ока!
Боже, яка ти в торканні спрагненна,
Наче пустеля, що мріє в пісках
Про океану
Я добре знаю, ти пішла б
- Автор: Дмитро Павличко
Я добре знаю, ти пішла б
На поклик мій,
Та я мовчу, бо я – твій раб,
Слуга німий.
Поклич мене сама, поклич,
Поклич сама,
Тоді візьму я в руки бич
Теж
О рідне слово, хто без тебе я
- Автор: Дмитро Павличко
О рідне слово, хто без тебе я?
Німий жебрак, старцюючий бродяга,
Мертвяк, оброслий плиттям саркофага,
Прах, купа жалюгідного рам’я.
Моя ти — пісня, сила і відвага,
Моє
Лист до одного знайомого…
- Автор: Дмитро Павличко
Я знаю, знаю, що не мови
Людей на світі поділили
На злих і добрих. О, якби-то
Свої окремі мови мали
Визискувачі, ошуканці,
Падлюки, боягузи, дурні,
Злодії, бюрократи,
Життя симфонія
- Автор: Василь Стус
Життя симфонія, “Симфонія весни”
і сатанинський, зойками — Маневич…
Єврей — по горло. І по горло — невір,
по горло — маячний і мудрий сніг.
Пелюсточками, пальцями, руками,
...Слово
- Автор: Василь Стус
Ми дуже часто од душі,
Од серця мовим…
А слово ж може задушить.
Чи станс слово,
Неначе кістка — не дихнуть,
Не продихнути.
Допоки слова не збагнуть,
Не перечути.
В
Я був на далекій чужині
- Автор: Василь Сухомлинський
Я був на далекій чужині, –
Там небо таке ж голубе,
Та тільки нема Батьківщини,
Нема там, Вітчизно, тебе.
Бо в ріднім краю над землею
Чистіша і глибша блакить
І сонце
Доброго ранку
- Автор: Василь Стус
Замріяно пливе ранкова каламуть.
Спокійні дерева у маренні глибокім
Горять, немов свічки. І часу вічні кроки
Нікому не дано пізнати і збагнуть.
Долина тихо спить. Та неба сиза
...О, слова не зрони
- Автор: Василь Стус
О, слова не зрони! Немов закляття, слово,
Коли бентежний струм нам пульс перетина!
В гучнім акорді рветься і струна —
Вона не забринить, не обізветься знову.
Не помарнуй
...Їй-богу, добрий вітер
- Автор: Василь Стус
Їй-богу, добрий вітер!
Весна пливе у гомінких струмках,
Блищить і день, і ніч, і капелюх, і дах.
Усе всміхається, підноситься, радіє…
Блажен, проживши вік, хто так і не уміє
Ой кобзо голосна
- Автор: Панас Мирний
Ой кобзо голосна! Мовчи, не вигравай!
Не воруши в душі моїй одрадні ті хвилини,
Як нас колись думки заносили в той любий край,
Звідки, здавалося нам, воля шле поклони…
То сон
...Дзвінкий твій голос, мов струна
- Автор: Панас Мирний
Дзвінкий твій голос, мов струна,
До мого серденька доходе.
В душі самотній підійма
Мої забуті давні годи.
Тоді, як серцем молодим
Я слухав тута інші речі
Про щастя
Радіодвобій
- Автор: Василь Стус
Радіогоробці. Радіосолов’ї
Цілий день. Цілий день
Цвірінькають в’їдливо.
Радіо — цілий світ. Радіо — всесвіт.
Радіоголосів сеймова сесія.
Мов порожній капелюх на ставку.
Не відповідаєш? Мовчиш? Заціпило?
- Автор: Василь Стус
Не відповідаєш? Мовчиш? Заціпило?
Не можеш вибачити? Клянеш?
Не можеш вивіритись розлуці?
Серцю — довіритися?
Мовчиш, як покинена вагітна?
Мовчиш, як бомба? Мовчиш?
Думаєш
Журавель
- Автор: Олена Пчілка
— Не зву тебе «журавель»,
Щоб я не журився,
Назву тебе «веселиком»,
Щоб я веселився!
Будь здоров, веселику!
(Так примовляючи, на Волині частіше звутьжуравлів —
...Дві зваги й дві слави
- Автор: Олена Пчілка
Один собі письмак
(Нащо казати, звали як?),
Надумавшись, пісні складать почав.
Отож якось товаришу й мовляв:
«Єй-богу, тішусь я оце!
Неначе в казці те яйце-райце,
Що
Сторінка 6 із 47
Чудовий! Коли поруч.....