Про маму

Щаслив, хто рідну матір має,
хоч зморшки вкрили вже чоло,
на світ спокійно споглядає,
не знає, що то в світі зло.
Для матері ти все дитина,
хоч ти розрісся наче дуб;
вона

О, Мамочко!
Любити так, як любиш ти,
ніхто не вміє на землі;
тому ми всі – дітей гурток –
сплітаємо тобі вінок
з найкращих квітів на весні;
тому – при гомоні пісень –

Погляд твій ласкавий,
словечко пещене
на життя дорогу я візьму.
Ой, Нене!

Пестощів солодких,
сердечного труду,
тихої пожертви
я вже не забуду!

А чиї ж то

Дитинка і Мати. Картина звичайна.
А все ж наче сонця промінням осяйна.

Блакитом мальована, сонцем залита
і стяжками – чаром веселки сповита…

Загорнена в вічність… в безмежні

Пані:
Чий ти, хлопче золотий?

Хлопчик:
Мамочки – і більш нічий!

Пані:
Я тебе собі

Чи є в світі що світліше,
Як мамині очі,
Що все зорять за дітками,
Як вдень, так і вночі?

Чи є в світі що щиріше,
Як серденько мами,
Яке б’ється для дитини
Днями і

Ой, яка ж бо Ти, Матусю,
Дорога та мила,
Того словечком сказати
Не моя ще сила..

Мов те сонечко на небі,
В лузі квітка красна,
Так Матуся в нашій хаті
Добра все та

Поклін Тобі і слава, Жінко – Мати!
Поклін, хвала Тобі як творчій силі!
Великим Творець був, що дав Тобі цю власть:
у далечінь свій рід вести!
Служанка завтра Ти – і враз його

На Україні скрізь сьогодні свято,
«День Матері» сім’ї святкують всюди,
величну пісню матерям співають,
поклін і хвалу їм складає світ!
Лиш я цієї пісні не співаю…
Ніжних –

Чи є в світі що солодше,
Як мамині очі,
Які зорять за дітками,
Як вдень, так і вночі?

Чи є в світі що любіше,
Як мамині руки:
Що працюють для дитини
Щиро – без

Мамо. Страждає твій син
Мамо. Погибає він
Мамо. Так хутко загин
Мамо. Жалібний дзвін.
Од жінки маю життя.
Загину од жінки теж.
Мамо. Спалило чуття.
Я коло смерті

Мов важкі перестиглі зерна,
Впали в землю пахучу літа.
І назад їх ніхто не поверне…
Відцвіли, відшуміли жита.

Де поділася рук твоїх сила,
Рук, що пестили землю весь час?

Хто тебе так щиро любить,
І вбирає, і голубить,
I кладе у постіль спати?
Мати.

Хто стеріг тебе від злого,
Відмовляв собі усього,
Щоб тобі віддати?
Мати.

Хто

Мені щось тоскно серце тисне
Моєї мами колисанка
Така стара і ніжна висне
І буде виснуть до світанку
І буде виснуть до світанку.

І буде виснуть до світанку
Співучим

Що за гамір?
Що за гра?
Ліпить бабу
Дітвора.
Ой, у баби
Горб на спині
І ломака
Он яка!
Ніс у баби
З картоплини,
Рот у баби
З буряка!
Ой же, баба

Ой, нема миліше,
Нема веселіше,
Як в бабці в гостині, —
Медом нагодує,
Солодко цілує
Личенько дитині.

Яблучок нав’яже,
Казочку розкаже,
Ще й лялечку справить,

Я донечка матусина –
Мама мене любить,
Мама мені у крамниці
Черевички купить.
Черевички шнуровані,
А жупан в три поли;
Я книжечки у торбину –
Та й бігом до школи!

Маленька, чемненька Леся
Приходить до мене в гостину,
Співає, гуляє, сміється,
Щебече, мов птах, без упину.

Які співанки вона знає,
Які вміє вірші-перлини,
Бо старша

Любить мене матуся,
Що я гарно учуся,
Любить мене тато,
Що читаю багато.
Люблять мене сусіди,
Що я чемний завсіди:
Не пустую ніколи,
Ні удома, ні в школі!

Мама! Мама! — гарне слово,
Тільки скажеш — все готове!
«Мамо, кашки!» — кашка є.
«Мамо, чаю!» — вже наллє.
«Мамо, спатки!» — вже роздітий,
I у ліжку, і укритий.
«Мамо,