Про маму

Пошли нам, Боже, маленьким дітям,
Щастя, здоров’я на довгі літа!
Щоб виростали розумні й сильні,
Душею чисті і серцем вільні!
Щоб нам світила зіронька волі,
Щоб ми не знали

Горобець біднесенький
На віконце сів:
— Їсти! їсти! їстоньки!
Холодно! Джив, джив!

Пожалійте пташечку,
Дайте крихіток,
Я вам зацвірінькаю
На увесь садок!

Ці слова, моя матусю,
Завжди в серці маю я —
Мила, люба, дорогуся,
Золотесенька моя!

Ненечко моя рідненька,
Ти мій захист і привіт!
Будь щаслива, здоровенька
І

Прихились, моя матусю,
Прихились близенько, —
Я скажу тобі на вушко:
Ти моя рідненька!

І миліша ти для мене
За усіх на світі,
І тебе я буду завжди
Берегти й

В день матусі ми матусю
Нашу рідну привітаєм,
І їй щастя, сил, здоров’я
І літ многих побажаєм.

Нас вона, як сонце, гріє,
І, як мур, хова від лиха.
Нам вона і

Ми зібралися тут в залі
Наших мам усіх вітати,
І я хочу любій мамі
Тут при людях обіцяти,
Що не буду вже ніколи
Неслухняна й вередлива,
Гарно вчитимусь у школі.
Будь,

Я не знаю, мамо мила,
Що тобі і побажати…
Перш усього — щастя, сили
І здоров’я всім у хаті!

Щоб жили ми всі у згоді,
Як ти завжди нас учила,
І щоб твоя усмішка

Дякую, матусю,
Дякую, рідненька,
Що була ти завжди
До всіх нас добренька!

І за те спасибі,
Як коли караєш,
Бо ти нас, матусю,
Розуму навчаєш.

Виростем

Наша мама – чарівниця,
Вміє чарувати:
Візьме голку, візьме нитку
І кусочок вати,
І дивись — уже у неї
Біле ведмежатко,
Або зайчик довговухий,
Або козенятко.
А,

Мамо люба, мамо мила,
Звідки в тебе стільки сили,
Щоб усіх нас доглядати,
Одягати, годувати.

Приголубити, навчити,
Як посваримось, мирити?
Ще й співаєш нам пісень,

Мамусенько, голубонько,
Ти ж моя єдина!
Я до тебе все тулюся,
Мов мала дитина.

Ти ж усе мене голубиш,
Сонечком взиваєш,
Все для мене, а про себе
Завжди

Життя буйне… і спів… і аромати…
і сонцем грає май…
В душі моїй
тремтючі спогади тривають
та рвуть мене аж до цвинтарних брам..
а там –
у стіп
беріз –
земля і

Стелися, барвінку, ще нижче, ще нижче,
присядься, матусю, ще ближче, ще ближче.

Зіпру я головку та на твої груди,
і мило і любо, солодко нам буде…

Тут затишно, тихо, там

Маленька дитинка,
три рочки я маю, –
а чим Ти, матусю,
я знаю, я знаю!

Обійму, пригорнусь,
дам квітку, дам рожу.
Матусю! Матусю!
Що більше я можу?

Мамо! Ти –

Гарна мамочка Ганнусі,
ще гарніша Степаниця, –
та з усіх мамів найкраща,
наймиліша – це моя!
Дав Господь мами нам добрі;
бачу, знаю не одну, –
та з усіх моя найліпша,
я

Матусю, дай ручки твої поцілую,
За шийку тебе обійму,
І щічки погладжу.
Ти знаєшь, матусю,
Як дуже тебе я люблю!

І ти мене любиш, хоч я неслухняна,
Частенько і шкоду

У раменах Твоїх, Маріє,
Ісус, дитина, наче квітка, рожа…
Ти пригортаєш скарб свій молитовно,
і зберігаєш вічною любов’ю
для правди світу…
А там – у млах –
простертий шлях,

Шелести нам, барвіночку
і зелена руто,
розвивайся, красна роже,
розщипайся суто!

Піднімайся, калинонько,
кучерявся, м’ято,
треба цвіття нам сьогодні
на велике

Над давнім фото нахилились двоє,
Мов з каменю – застигли і мовчать.
Десь у душі схвильовані обоє,
Не помічають, як хвилини мчать.
Один стрічає юність на порозі,
А друга –

Величаєм Тебе, Мамо,
В ту святочну днину –
За Твій труд і за старання
Пильні без упину.

Величаєм за ту працю,
Яку мама мала,
Нім дитинка від колиски
На ніженьки