Про літо
Дощ
- Автор: Василь Діденко
А дощ іде,
а дощ пряде
нитки свої сріблясті.
І де він тільки упаде,
земля розквітне в щасті.
Співати будуть калюжки
в саду зеленовітім.
Розвіша райдуга стьожки,
Понад хмари
- Автор: Осип Маковей
Понад хмари! Понад хмари, брате!
Вийди в гори з навісної хати!
На верхах самітних там ще тихо,
Не зайшло туди ще людське лихо.
Не встають там ще весняні чари,
Вітер там
Образок
- Автор: Осип Маковей
Маленька хата, як коробка,
загата з листя під вікном,
кошниця, наче солі товпка, —
усе вже спить осіннім сном.
У хмарі сонця і не знати,
в тумані тихе поле спить,
собачка
Ніч
- Автор: Осип Маковей
Зчорнілі гори небозвід підперли,
підніжжя гір у хмарах застрягли,
у пахощах вогких ліси завмерли,
і сонні мари дебрі налягли.
І сниться горам сторона далека,
де вічним сном
Як по літах життя візьмеш
- Автор: Петро Карманський
Як по літах життя візьмеш до рук сю книгу
І станеш листувать стрічки тих скорбних дум,
То, може, на душі відчуєш зимну кригу
Важкої самоти і незміримий сум…
І, може, аж тоді
Наді мною листя скрізь зелене
- Автор: Осип Маковей
Наді мною листя скрізь зелене,
сонце тиснесь в тінь лісну лучами,
дерева розлогі вколо мене,
долом густо вмаєні корчами.
Легіт теплий ледве чутно дише,
в тіні цвіти головки
Прийду до тебе після літ розлуки
- Автор: Петро Карманський
Прийду до тебе після літ розлуки,
Як блудний огник з сірого відлогу,
Прийду, як ангел смутку і розпуки,
Що в морі сліз згубив свою дорогу.
І заспіваю під твоїм порогом
Гіркий
Думка
- Автор: Олександр Афанасьєв-Чужбинський
Як ранок осипле квіточки росою,
А між очеретом вітрець подихає,
Прислухайся тільки, чуєш: над водою
Мов щось потаємне голосно співає.
То не соловейки налетіли в лози,
Віють вітри, віють буйні
- Автор: Петро Карманський
Віють вітри, віють буйні,
Деревина гнеться,
Попід хату, попри вікна
Чорний сум снується.
Стук! — І хто там? — Я, твій смуток!
Відчини віконце:
Поворкуєм, посумуєм,
Пок’
Сумує день
- Автор: Олександр Білаш
Сумує день. І тихий дощ, як сльози,
Поволі падає на жовтий лист.
Стомилися вітри, замовкли грози,
І тільки зрідка чуть синичок свист.
Благословенний час, коли природа
В
Аероплан
- Автор: Олекса Влизько
Верби гойдались над ставом і тихо дзвонили в повітрі.
М’яко котилися хвилі над полем у злотому морі,
Коник дзюрчав у волошках, і сивий старенький корівник
Десь на леваді в сопілку,
Ранній сніг
- Автор: Олекса Слісаренко
О, який розмах, розбіг! Білий сніг, ранній сніг!
Жовтий килим, шитий білим, на зів’ялих травах ліг.
Сплять у білій ніжній вовні легкі шепоти дібровні,
Срібномовні, тихокрилі,
Гречки сповиває білий серпанок
- Автор: Олекса Слісаренко
Гречки сповиває білий серпанок,
Схиляються вінички вівса.
Вийду вечором на ґанок
Спостерігати звичайні чудеса.
Над отарою холоне спека,
Росами забрязкали
Не знаю де, за що, і як
- Автор: Олекса Слісаренко
Не знаю де, за що, і як
Зів’яв, упав червоний мак,
І вмить поблід, згорів, сконав,
В шовкових хвилях пишних трав.
Не знаю де й за що він вмер,
Бо вітер слід його
Осінь
- Автор: Інна Кульська
Коли вона загляне в сад –
Наллється соком виноград,
І різні яблука ренет
Солодкі стануть наче мед.
Коли огляне баштани –
Надмуться гордо кавуни.
І запишається в
Могила
- Автор: Олександр Афанасьєв-Чужбинський
Десь далеко в чистім полі
Могила стоїть,
Округ неї на роздоллі
Та тирса шумить;
Степ широкий розіслався,
Небо та земля;
А над нею листом з вітром
Верба
Стою в дворі під липою
- Автор: Олександр Білаш
Стою в дворі під липою,
В душі тихенько схлипую –
Не хочеться прощатися з теплом.
За ворітьми прив’язана
До молодого ясена
Мене заждалась осінь під сідлом.
Поїду в серці
...Сонце в небі плавало
- Автор: Олександр Білаш
Сонце в небі плавало,
Темні хмари плавило,
Як торкалось променем вогняним.
І в зеленій ярості
Розпрямились парості,
Викупані дощиком весняним.
Розлилось п’янке
...На морелі акварелі
- Автор: Олександр Білаш
На морелі акварелі
Кинула весна.
Зачепила в небі трелі –
Ожила Десна.
Перелиском-переблиском
Риб’ячих забав,
Перегуком-пересвистом
Захмелілих трав,
Комашиним
Стрижі над нами
- Автор: Олександр Білаш
Стрижі над нами,
Мов по неботреку
Завившись у круту спіраль,
Неслись по колу –
Розганяли спеку
І вгвинчувались в неба синю даль.
Сторінка 37 із 84
Чудовий! Коли поруч.....