Про літо
Тоді ми зникли в лісі
- Автор: Василь Герасим'юк
Тоді ми зникли в лісі… Кроків шість –
і там твій сміх і крок!
Слабого світла
пучок з-між віт – ти зблідла.
З того літа
він там живе між афин і дощів,
твій сміх.
Туди –
Тут ліс повалений лежав
- Автор: Василь Герасим'юк
Тут ліс повалений лежав,
гіллям трупіни прикривав
немовби сам себе чімхав
і падав, де стояв.
Тоді настала тут весна,
змагались води і вітри,
і в сонці зблиснула
Я прокинувся в серпні
- Автор: Василь Герасим'юк
Я прокинувся в серпні
з холодних космацьких отав…
І в багряному Києві як би мені не жилося,
це неспинене місто дитинства твого –
як волосся,
я над росами вгледів
і в росах
І розхитано меви
- Автор: Анатолій Мойсієнко
І розхитано меви… Живемо на тих-зорі
У могутті літ тугому.
І що гори Пирогощі?
Конар — бог обранок,
М’ят-сила — за листям…
І ні тінь-лопотінь… ні тополь… ні тіні.
А літо сліпо спішило в осінь
- Автор: Анатолій Мойсієнко
“…Зайці котять передніми лапами
По городах капусту в поле”.
М.Вінграновський
А літо сліпо спішило в осінь,
Аж спотикаючись об соняшничиння…
І лапками сонячні
А та хата
- Автор: Анатолій Мойсієнко
А та хата —
Хата на канатах;
І таланило, коли на латі
Будь-де летите… Ледь дуб
У гіллі — гу!..
У гудінні — дугу
Дугує у гуд.
У ву-
хах:
У — гу!
Хата — шум у
Вечір імлою окутує квіти
- Автор: Анна Волинська
Вечір імлою окутує квіти,
Літньої ночі вістить благодать.
Землю мою стережуть від пристріту —
Чортополохи на чатах стоять.
Всі ті молитви, що ми розгубили,
Духи добра, —
Вже починає жовтня середина
- Автор: Анна Волинська
Вже починає жовтня середина
Червленим злотом сплачувать ясу.
Ох Осінь, Осінь! — За чиї провини
Сама свою підпалюєш красу?
Невже за нас, сотворюючи диво
Таких безмірних
Від літа не залишиться нічого
- Автор: Анна Волинська
Від літа не залишиться нічого…
Дні-перестарки в зиму побредуть…
Подякувавши Богу за підмогу
Десь там впадуть у Лети каламуть…
У галасі технічних революцій
Їх мовби і на світі
Вир грив
- Автор: Анатолій Мойсієнко
Вир грив
У ру-
Сі ріс…
Зверху рух, рев з
Низин –
Чи рогом могорич
Вирово рив…
Ха, вир гопака по гривах!..
Заіржавілий засув здвигаю
- Автор: Анна Волинська
Заіржавілий засув здвигаю,—
Вже стоїть при моєму порозі
Ця «весна без кінця і без краю»,
В передщасті,
В передгроззі.
Проросла, спромоглася, зуміла
Обтрусити зимове
Лютий, лютий, все ти переплутав
- Автор: Анна Волинська
Лютий, лютий, все ти переплутав,
Заблукав у зиму — з теплотою,
Розгубив морози на розпутті,
Що з тобою, лютий, що з тобою?
Виллялося сонця так багато,
Що сніги
Літа літопис згорнеться в сувій
- Автор: Анна Волинська
Літа літопис згорнеться в сувій,
Позатираються дати.
В сірому царстві осінніх стихій
Стану тебе забувати.
Серце порожнім лелечим гніздом
Вистигне на роздоріжжях.
Вистигне
Стоять кущі пошарпані шипшини
- Автор: Анна Волинська
Стоять кущі пошарпані шипшини,
Червоними плодами запеклись,—
Як літа дотліваючі жарини
В оточенні осінніх багряниць.
Розіпнуто на нитках павутини
Холодних крапель кришталевий
Усеньку зиму я перемовчала
- Автор: Анна Волинська
Усеньку зиму я перемовчала,
Заціпеніла в риштуванні справ,
Мої старі поламані причали
Байдужий вітер снігом замітав.
Здавалось — розівчилась говорити,
Німотствувала в затишку
Хай прийдуть малі і великі
- Автор: Анна Волинська
Хай прийдуть малі і великі
Поклонитись прощальній красі.
Твої, Осінь, божественні лики
Величаю! Достойна єси!
Не зламавши Господні завіти,
Не змiнявши на роздріб мети —
Я
Хризантеми розхитує вітер
- Автор: Анна Волинська
Хризантеми розхитує вітер,
Клапті снігу підсвічують мить,
І на них недоплаченим митом
Позолота остання летить,
Ніби застерігаючи сущих,
Що об старість спіткнуться не раз,
Бо
Березнева хмара
- Автор: Микола Сингаївський
Березнева хмара –
місяцю не пара.
Вийшов місяць із-за бору
вгору йде та вгору.
Розірвав сувої
хмари весняної.
І віщує на догоду
нам усім погоду.
Дзвонить
...Дорога в стежку перейшла
- Автор: Анатолій Мойсієнко
Дорога в стежку перейшла
І стала вже самим міжтрав’ям…
І степ – немов суцільний шлях,
Шумкий і зелен-кучерявий.
І трави неба дістають,
І припадають зорепилом…
Вже й світ
І наприкінці міцні кирпані
- Автор: Анатолій Мойсієнко
І наприкінці міцні кирпані
У вир – оп! – з пориву…
–Тни в гвинт,
Як я!
Бузувірів-звірів у зуб!..
Нуртина, Васко да Гама!..
Гадок савани, трун…
А тата –
ри – в
Сторінка 79 із 84
Чудовий! Коли поруч.....