Про літо
Добре, що є ці столи між дубами
- Автор: Микола Руденко
Добре, що є ці столи між дубами, —
Там, де біжить прохолодний струмок.
Хтось тут, поставивши кошик
з грибами,
Відпочива від казенних думок.
Хтось тут зненацька пізнає, що
...Скінчилось літо
- Автор: Микола Руденко
Скінчилось літо. Шелестять дощі
Холодні — без веселок та без гроз,
А завтра на стави і на кущі
Змертвілим птахом упаде мороз.
І паморозь, немов могильна сіль,
Скує у лузі
Віта
- Автор: Микола Руденко
Рама, прагнувши духовних знань, мандрував по всій Скіфії. Повернувшись на північ, Рама був вражений культом людських жертв, що панував серед його племен.
Едуард Шюре
Є долина
...Ліси, яких немає
- Автор: Микола Руденко
Зимові витівки на склі —
Для мене був єдиний ліс,
Бо там. на батьківській землі,
Лиш терен по яругах ріс.
Те, що снувалось на вікні
Серед зимової краси,
Вертали надра
Покинутий лан
- Автор: Микола Руденко
За вільхами в заплаві є луги,
Що так цвітуть у червні, наче зорі.
Всю невичерпність власної снаги
Розхлюпали у трав’яному морі.
Окрему квітку вивчити мені
Нелегко між
Я ніби вийшов із полону
- Автор: Микола Руденко
Я ніби вийшов із полону,
В якому змалку виростав.
Уже не гнусь, не б’ю поклони —
Немов царем учора став.
Є вірні піддані у мене —
Берізка, срібна ковила.
Сосна гілля
Мертва верба
- Автор: Микола Руденко
Я не знаю, чому повертаю туди
Де висить між гілками ранковий туман,
Де змертвіла верба видимає з води
Скам’яніло–потужний оголений стан.
Мов пергаментні звої звисає кора,
А
Збруцький ідол
- Автор: Микола Руденко
1
Коли на мене впав отой удар,
В якому я впізнав космічну руку —
Найвища благодать, солодкий дар,
Що згодом обертається на муку;
Коли мене від психолікарів
Вели мої
Добрий лис
- Автор: Леонід Куліш-Зіньків
З лісу лис півня ніс
Й сам собі бурчав під ніс:
«Вчора в баби півник зник —
Віднесу його в курник».
Диби-диб
- Автор: Леонід Куліш-Зіньків
Диби-диб. Диби-диб.
То тікає білий гриб.
Переляк поміж грибками
Ідуть дітки з козубками.
Одудова дудка
- Автор: Леонід Куліш-Зіньків
Одуд гарну дудку має,
Він на дудці зранку грає.
Бузько біля рівчака
Вибиває гопака.
Білочки гриби сушили
- Автор: Леонід Куліш-Зіньків
Разом з донею собі
Сушить білочка гриби:
І опеньки, і лисички,
Всі маленькі й невеличкі.
До неділі насушили,
У торбиночку зашили.
У дупельці до зими
Хай лежать собі
Плутанинка
- Автор: Леонід Куліш-Зіньків
Тридцять шість окатих жаб
Вранці всілися на граб.
Та й прокаркали якраз
Тридцять шість, повірте, раз
Як почув те чорний крук,
Ґав покликав сорок штук.
На купині ґави
Лілея
- Автор: Микола Руденко
Де небо зажурилось над землею,
Де голос пташки завмирає в кленах,
Серед латаття водяна лілея —
Мов білий Сіріус між хмар зелених.
Але щоб дух людський у неспокої
Дістав
Катунь у вересні
- Автор: Микола Руденко
Раніше, ніж впадуть сніги,
Підводна скеля полисіла.
Катунь вернулась в береги,
І каламуть на дно осіла.
Руда у липні, нині без
Гірських ґрунтів —
Ясна, іскриста.
Не
Старі алтайці
- Автор: Микола Руденко
Райцентр давно вже переніс
Свій цвинтар на далекі схили.
А тут пустирище для кіз
Та дві чи три чиїсь могили.
Сухий бузок, суха трава
Та заржавіла огорожа.
Та дереза
Осанна світлові
- Автор: Микола Руденко
Осанна світлові! Проте
Люблю у вечори імлисті
Не просто світло, а оте,
Котре пробилося крізь листя.
Розсунувши сувої хмар,
Воно продерлось між гілками.
Воно і фарба, і
Нічний рядок
- Автор: Микола Руденко
Вночі не сплю — скриплю зубами:
Болять потрощені кістки.
А дощ рушає над горбами
Та через гори навпрошки.
Щось у вікні кошлате, чорне.
То ген під кам’яне крило
Гора,
Липнева ласко, де ти нині, де ти
- Автор: Микола Руденко
Липнева ласко, де ти нині, де ти?
Осінній вітер куряву гребе.
Ген явір кида золоті монети,
Але не здатний викупить себе.
А, мо’, це я гублю за словом слово,
Щоб відкупитись
Чи рік, чи вік
- Автор: Микола Руденко
Чи рік, чи вік… І хто тебе прирік
На цю самотність, котру не здолати?
Хиріє мозок в колі недорік,
А серце вбралось у мовчання лати.
Затиснутий між гір, як між сокир,
Готуюся
Сторінка 62 із 84
Чудовий! Коли поруч.....