Про кохання
Мав би я чорне лице
- Автор: Василь Герасим'юк
Мав би я чорне лице
до тебе іти.
Мав би я чорне лице
тебе обминати.
Мав би я чорні уста
сказати: прости.
Мав би я чорні слова
не зради, а страти.
Музика, що
Мов китиця плодів зелених
- Автор: Василь Герасим'юк
Мов китиця плодів зелених на
гіллі, тремтіли ми на древі ночі.
Не джерело внизу, а вишина
з-між верхніх віт лякала наші очі.
Прийшов брунатний звір
і воду пив,
о стовбур
Мотив
- Автор: Василь Герасим'юк
Блукав і світу білого не бачив,
на велелюдді, як у пущі, жив.
Але почув не шепіт – легіт наче:
“Згадай мотив”.
І ти згадав мотив.
Все, що невірні сльози
...Мою смереку хто послав на муки
- Автор: Василь Герасим'юк
Мою смереку хто послав на муки?
Сніг на неї обтрусив – ховав свій слід.
І пада сніг з її колючих віт
на голову мою. В порожню сутінь
ховаю погляд… Хай порветься
На весіллі
- Автор: Василь Герасим'юк
Малий у вишитій сорочці,
він заглядав під всі столи.
Гонорний був, бо старші хлопці
уперше в хованки взяли.
Та надійшла найбільша радість:
настала і його пора,
бо випало
На сіні, що срібліє над кущами
- Автор: Василь Герасим'юк
На сіні, що срібліє над кущами,
завмерли дві душі в легких тілах.
Я знаю,
хто прикидав їх пластами.
Нас кличуть, мила,
душі у сінах.
Живе, скажи, чи неживе
...На зорях твоє ворожіння
- Автор: Василь Герасим'юк
На зорях твоє ворожіння?
На зорях ворожу.
Різдвяна вела вівчарів.
Привела різьбярів.
Я знаю цю древню різьбу.
Так різьбити не можу.
Я більше но можу.
Я сам собі
Найтонша ватра не згаса
- Автор: Василь Герасим'юк
Найтонша ватра не згаса
під небесами,
немов тримає небеса
у тьмі над нами
лише вона. Одним одна.
Тому й тримає.
І є печаль, і є вина,
й злоби немає.
Але нема і
...Найлегше згадую жабу
- Автор: Василь Герасим'юк
Найлегше згадую жабу.
Точніше, її очі,
страшніші від очей змії.
Бо то очі жаби, яка в сутінках
прийшла назавше забрати молоко у нашої корови.
Її послала одна жінка.
Ту жінку
Не відав, ні, той вершник, хто і нащо
- Автор: Василь Герасим'юк
Не відав, ні, той вершник, хто і нащо
збивав його на землю, як в кіно.
Чекала ти його, дітородяща.
На пагорбах білила полотно.
Я знаю: ти заламувала руки.
Я знаю: ти ридала
Не ті що стріляли у спину
- Автор: Василь Герасим'юк
не ті що стріляли у спину
не ті що прийшли як святі
а потім свою Україну
від себе ховали
не ті
що знали як вої вмирали
а потім цвіли в забутті
на площі бо сурми
Неправда, що деспот засліпить поета
- Автор: Василь Герасим'юк
Неправда, що деспот засліпить поета,
й поета, який прикривав
криваву стіну, як барвиста верета,
бо в того поета у грудях трепета –
він душу чужу вколисав.
Невже не посмів ну
...Немов прокинувся
- Автор: Василь Герасим'юк
Немов прокинувся… І хоч
бо щось силкуюся згадати
зі сну.
Немов підходить мати.
А від отав надходить дощ.
“Я, мамо, ще не пригадав…” –
моїм він голосом
Нічні дзвони Володимирського
- Автор: Василь Герасим'юк
1
А дух поблизу ще витає,
душа поміж людьми блукає:
вже дому іншого шука.
Вона безсмертна — кожен знає,
бо в неї виходу немає,
коли заблукана така.
А вже покликано
...Перед тобою, над горою
- Автор: Василь Герасим'юк
Перед тобою, над горою – ліс темний,
високими снігами спинений.
За тобою, під горою – село вечірнє,
першою колядою засвічене.
У твоїх бесагах – вечеря для Анни,
старої, живе за
Переписую знову чомусь
- Автор: Василь Герасим'юк
Переписую знову чомусь
куці ролі забутої драми,
і повірить, як завше, боюсь
в те, чого і не буде між нами,
в те, чого на землі не бува…
Та на землю до мене зійдеш ти,
щоб
Першого зову вівчаря
- Автор: Василь Герасим'юк
першого зову вівчаря
і не тільки тому
що над ним сіяла зоря
двадцять століть тому
що був першим кому благу
ангел вість передав
а тому що ягня пастуху
Бог на руки
Попелиста осіння смерека
- Автор: Василь Герасим'юк
1
Ти мені сказала, що три дні
тому між літаючого листу
бачила смереку на груні:
на боках — від моху — попелисту.
Ти мене покликала: ходім!
Бо її відбиток зяв в
Нервовий концерт
- Автор: Микола Байдюк
Про те як скрипка біжить щодуху не озираючись
про те як її доганяє оркестр
кострубаті контрабаси
елегантні віолончелі
розпрекрасні арфи
і полірований рояль
і всеохопний
Вона спершу поклала
- Автор: Василь Голобородько
Вона спершу поклала мені на спину шафу
із сукнями і черевиками
вихідними і буднями
газетами і трамваями
до ноги шовковою стрічкою прив’язала ліжко
щоб я став схожим на
Сторінка 433 із 459
Чудовий! Коли поруч.....