Платон Воронько

Бублик житній паляниці
Говорив хвастливо:
– Ти засмагла, чорнолиця,
Зовсім не вродлива.

Я ж біленький,солоденький,
Вигнутий красиво,
У малечі викликаю
Посмішку

Пахне хліб,
Як тепло пахне хліб!
Любов’ю трударів,
І радістю земною,
І сонцем, що всміхалося весною,
І щастям наших неповторних діб.
Духмяно пахне хліб.