Петро Ребро
Загітував
- Автор: Петро Ребро
Лектор цілих дві години,
Як одну хвилинку,
Розглагольствував на тему:
“Бережімо жінку”.
Треба, каже, її тонко
Душу розуміти,
На руках її носити,
Дарувати
Дама й драма
- Автор: Петро Ребро
— Більш не прийду в театр оцей! —
В фойє обурювалась дама. —
Лише обдурюють людей:
В афіші пишуть крупно: “драма”.
Нікого тут ніхто не 6’є,
Ніхто не зраджує нікого.
Як на
Замучений мовник
- Автор: Петро Ребро
Коли він рихтувавсь в останню путь,
То заспокоював: — Не плачте, люди,
В могилі, звісно, пива не дадуть,
Зате ж там, може,
й зошитів не буде!
Літун
- Автор: Петро Ребро
Відома всім натура літуна:
Гасає так, що в вухах вітер свище.
Цілком можливо: тут його труна,
А він
подавсь на інше кладовище.
Ідеальна парочка
- Автор: Петро Ребро
Яка то, боже, парочка була!
Він — Аполлон, вона — вважай, Венера.
Таким життя солодке, як халва.
Їм справжній рай — курінь а чи печера.
Він не гуляв, не відав цигарок,
Ні
Інвалід
- Автор: Петро Ребро
Зустрів я днями земляка Луку.
Чого це він якийсь похмурий, кислий?
Похнюпивсь бриль, неначе на суку,
І вуса, як у рака, геть обвисли.
— Гей, схаменись, — кричу, — ти ще не
...Зав у гостях
- Автор: Петро Ребро
Не їсть, не п’є, відсунув навіть чарку.
Що у людини за журба-турбота?
Кошмар! Забув узяти секретарку,
Щоб все йому підносила до рота!
Де жаркіше
- Автор: Петро Ребро
Новенький наш підручний, хлопець Марко,
Зробив лише до печі перший крок.
— Еге, та тут, — говорить, — вельми жарко! —
І непомітно шасть у холодок.
А потім він на зборах
...Застольне
- Автор: Петро Ребро
— Налити б час, та кума щось немає,
Ного дружина не пуска, це точно.
— Ну й що ж? Із ким такого не буває?
Ти наливай. Кум питиме… заочно!
Любитель закордонного
- Автор: Петро Ребро
Поклали в домовину дерев’яну
(Дубові дошки, як відомо, вічні).
А він у крик:
— Не хочу вітчизняну!
Он за кордоном, кажуть,
синтетичні!
Женило
- Автор: Петро Ребро
Прекрасній половині він допік:
Любов’ю день і ніч душа палала.
Від дев’ятьох жінок успішно втік,
Десята ж — смерть —
сердегу наздогнала.
Є вихід
- Автор: Петро Ребро
— Допився я! — поскаржився Івану
Співпляшник Стьопа. — Знать, мені каюк:
Коли прийду до хати з ресторану —
Кругом мені ввижається… віслюк!
— Та ти не дрейф! — одказує
...Знаменна дата
- Автор: Петро Ребро
Іще за селищем крилом
День не вітають перепілки,
А батько мчить у гастроном —
Несе два ящики горілки.
Матуся теж не спить давно —
Йде від буфетниці, від Фроськи
І цупить
Зобов’язання
- Автор: Петро Ребро
Кербуд наш приклад показав
(Гляди, так можуть і підвищити!)!
Він зобов’язання узяв:
“Сніг у дворі до липня — знищити!”
Штани
- Автор: Петро Ребро
У курені всі міцно спали.
І раптом — гряк!!! — аж пил сторчма.
— Та це штани мої упали, —
Всіх заспокоює Кузьма.
— Я думав, що ядро влетіло!
— Або гроза! — курінь загув.
—
Присяга
- Автор: Петро Ребро
Козак чи їхав до столиці
Чи лаштувався у похід,
Він жменю рідної землиці
Ховав під устілки чобіт.
Ту землю він тяжкої днини
До рани клав, немов бальзам…
От якось мовив
Бракороб
- Автор: Петро Ребро
Вже очі він пускав під лоба,
Коли подумав із тривогою:
Труна — не витвір бракороба?
Чи не розсиплеться
дорогою?
Чи приймуться
- Автор: Петро Ребро
Потьомкін тим цариці догодив,
Що до її приїзду над шляхами
Дерева кучеряві посадив
(Звичайно, що селянськими руками).
Цариця все хвалила: — Молодці! —
Не знала, що, як тільки
Глібова травма
- Автор: Петро Ребро
Гліб на трибуні — просто геній,
Та виступати більш не буде:
Відбив, сердега, всі легені,
Коли гатив себе у груди!
Свічка
- Автор: Петро Ребро
Запівніч. Сонне царство в курені.
Хто стогне, хто мугикає вві сні.
А хтось козацтву спати не дає:
Кресалом у кутку об кремінь б’є.
— Хто таїм клепає? — гримнув курінний. —
Іди
Сторінка 3 із 8
Тунг сагурнг