Петро Ребро

Виступа козак Бурулька:
— Товариство, слухай річ!
Хто мені поверне люльку,
Буде мати могорич!

Здивувався парубійко:
— Хтось поцупив? Дивина!
І коштовна

Просить Кіндрата дідок
(Вибрав на ринку він крам):
— Грошей позич, землячок!
Мудру пораду я дам.

Дав йому гроші Кіндрат:
— Ну, а порада твоя?
— Не позичай

— Якби я знав, — зітха Гаркуша, —
В якім поході у бою
Віддам я Господові душу,
Складу голівоньку свою!

— І що ж зробив би ти? — озвався
Із куреня бувалий дід.
— Як що? —

До ставка Микита диба.
Раптом — козаки.
— Ти куди?
— Ловити рибу.
— Де ж твої вудки?

Сум у погляді Микити:
— Снасті в мене є,
Та навіщо їх носити,
Якщо не клює?

Батогів і свист, і ляскіт:
По шляху уздовж ріки
Пан прямує на колясці,
А назустріч — козаки.

Галасує пан пихатий:
— Геть з дороги, бо приб’ю!
Всяким дурням, слід би

Отака біда козацька!
Стогне неборака:
Поламав ребро — зненацька
Скинула коняка.

Друг клопоче біля нього
(З лісу нагодився):
— Що ти стогнеш? Дякуй Бога,
Що зовсім не

Раз Потьомкін грозив козакам:
— Постривай, запорозтво погане!
В Миколаєві зводжу я храм,
Та такий, що до неба дістане.

А дзвіниця! Якщо в її дзвін
Дзвонарі вдарять раз а чи

Козака козак притиснув:
— Слухай, добрий чоловіче.
Ми ж знайомі, щоб я скиснув!
Ти, скажи, бував на Січі?

— Ні, не був, — той аж поклявся,
Чесно дивиться у вічі.
—

Якось десь хтось колись питав
У козака Нетудихати,
Чи він письменний, чи, мовляв,
Зумів би книжку прочитати.

— А хтозна, — відказав на те
Козак. — Брехати я не

Ішов із собакою пан,
Бундючний, із пикою сонною.
Навстріч — запорожець Степан:
— Куди це ти тягнеш хавронію?

— Ти що? Протри очі, ду-рр-ак.
Не бачиш, що йду я з

Упіймали ляхи козака Панібрата
(Відлучився провідати дівчину Галю)
Й репетують щосили: — Скарати схизмата!
Посадити на палю! Посадити на палю!

— Що ж, я згоден, — говорить козак

Вже не знаєм, де та як
З пекла втік один козак
(Ну, не хуліганство?).
Пан стрічає
І питає:
— Як там наше панство?

— Ет, пани — як і пани!
Посідали в казани
І біди

Якось брів панок-п’янюга
Мимо винокурень.
А з вікна йому папуга:
— Дурень! Дурень! Дурень!

Підійшов панок до клітки,
Сам себе питає:
— Звісно, дурень, але звідки
Про

Потьомкіна всі знали козаки
Як ледаря, свавільця і драпіку.
Що не попросиш — зробить навпаки:
Така порода панська споконвіку.

От їх товариш вскочив у біду,
Сердезі