Павло Глазовий

Сидить п’яний в ресторані,
Злющий, як барбос.
Виделкою барабанить,
Кличе: — Сос! Сос! Сос!
Позбігалися до нього
Літні й молоді.
Бо ж мужчина шле сигнали,
Що він у

Причепилась до Панька
Тітонька Улита:
— Ти — учений, поясни,
Що таке орбіта. —
Той подумав і сказав:
— Штука це незрима.
Це таке, чого ніхто
Не сприймав очима. —
А

Ходив Гоголь по столиці
В циліндрі блискучому.
Прислухався, як дітей ми
І студентів учимо.
А в саду Шевченківськім
До пізнього часу
Про свою екскурсію
Повідав Тарасу:

Подивилась телевізор баба проти ночі
Та й пустилась міркувати про права жіночі:
— Ось узяти б хоч артистів. Все ж то славні люди,
А й між ними рівноправ’я не було й не буде.
Як

Перукар Панаса підстригає й бриє.
— Ну ж і шия, — каже, — усім шиям шия. —
А Панас радіє: — Добру шию маю,
Бо щодня тренуюсь, гирю підіймаю.
Перукар скривився: — Краще вже мовчи

Не доводилось Пилипу бувать далі Криму,
А недавно взяв путівку і махнув до Риму.
Оглядаючи музеї й різні колізеї,
Він загавився й від групи відбився своєї.
“Зайду, — дума, — в

У тролейбусі стоїть згорблена бабуся.
Тихо шепче: — Упаду. Як смикне — уб’юся.
А мужчини он сидять. Як же їм не стидно?
Справжніх, істинних мужчин серед них не видно. —
А якийсь

Біля Галочки Пилип
Муркотів, мов котик:
— Дай я, серденько, тебе
Поцілую в ротик.
Я не бачив ще в житті
Ротика такого:
Горошиночка мала
Не пролізе в нього.

Він

Звик слухняний чинодралик
Орієнтуватися
На інструкції, вказівки,
Ними керуватися.
Він відправив рано-вранці
Жінку в родбудиночок,
А увечері примчався:
Чи нема

За дрібничку посварились
Чоловік і жінка.
Чоловік ходив надутий
І мовчав, як стінка.
А як спати укладався,
Наче незнайомій,
Написав записку жінці:
«Розбудіть о

Кум в газетах начитався про «моржів»
І скупатись в ополонці захотів:
— Загартуюся на холоді як слід —
Буду жити та брикати до ста літ.
— Я боюся застудитися, — кажу.
Кум же

Прийшов якось до рабина
Хороший хлопчина.
Якщо прийшов, була, значить,
Поважна причина.
— Я хотів би женитися.
— Будь ласка, женися.
— Але ж дівка — фу, негарна.
— Ну,

Повернувся з річки татко,
Погукав Павлушку,
Посідали, чистять рибку,
Щоб зварити юшку.
— Що це, татку, у рибині —
Схоже на пшонинку?
— То ікра, її не треба
Викидати,

Чоловік як сяде бритись,
Так і почалося:
— Ну й дере ж клятюща бритва!
Просто рве волосся…

І не витримала жінка:
— Це вже ти нечесно…
Я картоплю нею чищу —
Так бере

Запросив директор школи
Це вже в котрий раз! —
Матір лобура, що ходить
У десятий клас.
— Угамуйте свого сина,
Вчора ваш Петро
Семикласницю затиснув
І зламав ребро.

— Поздоров мене, браток!
Каже Федір гордо. —
Я учора встановив
Справжнього рекорда.
Триста метрів прошмаляв
Десь за півхвилини —
Мотоцикла перегнав
І автомашини.

Готувався виступати на нараді бюрократ.
Добирав для нього дані цілий тиждень апарат.
Він увечері шпаргалку прочитав, пробубонів
І засунув у кишеню габардинових штанів.
Вранці

Вони зустрілись випадково,
Сусідні просто випали місця.
Він від халтури мучивсь винятково,
З трудом сеанс досидів до кінця.
Його сусідка тихо говорила:
— Як можна в світ

Кличе хлопець:
— Чуєш, татку!
— Чого тобі синку?
— Я знайшов у себе в книжці цікаву картинку.
На картинці людський мозок. Череп ніби знятий…
Так чого в людини мозок геть увесь

— Чого, брате, засмутився?
Чого зажурився?
— З дружиною позавчора
В суді розлучився.
Все вона собі забрала,
Що було в квартирі,
А мені утюг дістався
Та залізні гирі.