Павло Глазовий

Підшукав собі Микита
Дачку невеличку
З добрим садом-випоградом,
З виходом на річку.
Через тиждень «Жигулями»
Прикотив Микита.
Прибули з ним три синочки
І жона Улита.

«Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива…» —
Лунають другу сотню років
Прості Тарасові слова.
Тепер в поета молодого,
Буває, знайдеш викрутас
І не второпаєш

Просить дядько в ресторані:
— Принесіть котлету. —
А йому офіціантка
Тихо каже: — Нєту.
— То давайте хоч салату
Або вінегрету. —
А йому офіціантка
Знову каже: — Нєту.

Знайшла ворона
Глечика з водою.
На вінця сіла,
Ткнулась головою –
І добре ж бачить,
Що вода там є,
Але до неї дзьоб не дістає.
Ворона трохи дзьобом повертіла,

Сказав лікар недужому:
— Нехороше діло.
У вас лице, голубчику, зовсім пожовтіло.
На прогулянки виходьте в скверики і парки.
На добу куріть, будь ласка, тільки три цигарки. —

Йдуть малята по панелі,
Невеселі і веселі,
Безтурботні і сумні
Громадяни дошкільні.
Йдуть по вулиці малята.
Як за качкою качата.
Все це плем’я молоде
Вихователька

Жінка лікарю старому повідає тихо:
— Ой яке ж мені велике з чоловіком лихо.
Тільки ляжу, задрімаю, перший сон присниться,
Він балакать починає: «Киця, киця, киця…»
Лікар каже: — Я

Учить мати свою доню:
— Пам’ятай, Лариса,
Скромність дуже прикрашає,
То прекрасна риса.

— То чого ж тоді ви, мамо,
Сердитесь на тата,
Що у нього дуже скромна

Запитує хлопчик татка,
Проснувшись уранці:
– Чому, татку, на євреїв
Говорять: маланці?
– Коли було у Союзі
Євреїв багато,
Звали їх більшовиками, –
Пояснює тато. –

Подивились фільм заморський чоловік і жінка.
Жінка вийшла схвильована:
— Оце так картинка!
Як уміють за кордоном жінок цілувати!
Збоку глянеш — їй же право, аж холонуть п’яти.

Йшов по вулиці Кіндрат.
Раптом край дороги
Став на руки і задрав
Вертикально ноги.
На руках, немов циркач,
Вскочив у пивнушку,
Пару пива попросив
І одну чекушку.
—

Став сатириком давно я.
В той далекий ранній час
Дуже весело брикався
Мій крилатенький Пегас.
Я і плакав, і сміявся,
І любов була, й злоба…

Потовкли мого Пегаса
Так,

Злий, сердитий з полювання повернувся зять.
Теща зразу ж причепилась і давай пилять:
— Де ти ходиш, де ти бродиш, хочу знати я!
Є у тебе жінка, діти? В тебе є сім’я?
Як субота —

Ой просила дівчинонька стареньку ворожку:
— Причаруйте ви до мене парубка Тимошку. —
Баба карти розіклала. — Бачу, як картину.
Вийдеш заміж за Тимошку, матимеш дитину.
Буде щастя

Відрядивши чоловіка в далеку мандрівку
Кума кума запросила до себе в домівку.
Частувала коньячечком, а не самогоном.
На закуску подавала холодець із хроном,
А на десерт —

За прилавком у крамниці дівчина білява.
Покупець до неї каже: — Ви така ласкава.
А оті, що рядом з вами, старші продавщиці,
Єй же єй, бувають часом люті, як тигриці.
А дівчина

У крамницях, у пивницях —
Дуськи, Муськи, Люськи.
Ти до них — по-українськи,
А вони — по-руськи.
Станеш глянеш: мамо рідна,
Господи мій, Боже!
Наяложене, патлате,
На

Принесла з базару бабка бублика онучку.
— Я гостинчика купила, — тиче йому в ручку.
Дід схопився: — Де купила? Десь не в магазині?
Дай поглянути, чи можна це давать дитині. —

Неписьменності немає, ліквідовано її,
Та трапляються частенько ще такі грамотії,
Що, бувало, як напише, як накрутить бісів син,
То виходить, як то кажуть, ні в ворота, ані в тин.

Коли у мене на могилі
Чудесний виросте будяк,
Хотів би я, щоб друзі милі
Про мене згадували так:

— Ти пам’ятаєш Глазового?
Невже забув? Це ж той Павло,
Який життя прожив