Павло Глазовий

Повернулась жінка з Криму у свої краї.
На пероні зустрічає чоловік її.
Цмокнув раз у ліву щічку і стоїть.як пан.
— Та візьми ж ти, — каже жінка, — в мене чемодан.
І чого не

Дуже вченого Якима
Запитав Мирон:
— Ти зумієш філософський
Пояснить закон,
Що матерія — то штука
Справді є така,
Що не може пропадати,
Тобто не зника?
— Діло це не

Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші — не мина жодної крамниці.
Попросив він:
— Покажіть кухлик той, що з краю.
— Продавщиця:
— Что? Чево? Я нє понімаю.
—

Хлопченя сусідське
Вскочило до хати:
— Йдіть корову поможіть
Дохлу закопати!
А як ваша здохне, може,
То й вам татко допоможе.

Каже вчитель на уроці патланеві Жорі:
— Наліпив ти нісенітниць у домашнім творі.
У свої сімнадцять років мислити не вмієш.
Задавав я написати, як, про що ти мрієш.
Ти ж надряпав з

В науковім інституті
Сталось чудо наяву.
Там машину електронну
Сконструйовано нову.
Незвичайна та машина,
Заощаджуючи час,
Полічила за хвилину,
Скільки є курей у нас.

— Чуєш, тату, — син питає, — що таке хамелеон?
— Відчепися, я не знаю,— каже Филимон.
— Чуеш, тату, ще спитаю. Що таке аукціон?
— Відчепися, я не знаю,— злиться Филимон.
Мати

Поля оглядати пішов агроном
Удвох зі своїм малолітком-синком.
Влізли вони в забур’янений лан.
Жалить хлопчину колючий бур’ян.
Він наступив на голки будяка.
— Чорти б узяли

Докотилася до кума новина,
Що вино робити можна з кавуна.
Кум — страшенно нетерплячий чоловік.
Він негайно ж кавуняру приволік.
Вставив трубку з очерету «під ребро»,
Пачку

Жорі й Лорі — по сімнадцять.
Лора каже: — Жоро,
От де хохма! Я дитину
Буду мати скоро.
Батько сердиться на мене,
Заїдає мати.
«Чим,— чіпляються,— дитину
Будеш

Біля ферми на стовпах
Почепили гасла:
“Дати більше молока!”
“Дати більше масла!”
І ревуть корови:
— Му-у-у!
Даємо, але ком-му-у-у?

Уже з віку дитячого вийшов Едуардик.
Вже у нього біля вуха виріс бакенбардик,
А над верхньою губою посіялись вуса —
Одна чорна волосина, друга світло-руса.
Едуардику —

Зайшов сусід до сусіда в гості проти ночі.
Були вони побалакать обоє охочі.
Як словами обмінялись добрими взаємно,
Встав хазяїн, вимкнув світло, і зробилось темно.
— Нащо, куме,

Мандрівник повільно йшов
В літню сонячну годину.
— Що б я, — каже, — не знайшов,
Дам Гермесу половину. —
Раптом бачить — у піску
На шляху лежить торбина.
— Що б тут, —

Почалась весна ясна, щедра та ще й мила.
Баба ввечері у сад вікна відчинила.
Дід умився, сів за стіл. Баба ставить їжу:
Глечик з кислим молоком і картоплю свіжу.
Та картопля — як

Подивилась телевізор баба проти ночі
Та й пустилась міркувати про права жіночі:
— Ось узяти б хоч артистів. Все ж то славні люди,
А й між ними рівноправ’я не було й не буде.
Як

За дрібничку посварились
Чоловік і жінка.
Чоловік ходив надутий
І мовчав, як стінка.
А як спати укладався,
Наче незнайомій,
Написав записку жінці:
«Розбудіть о

Чоловік як сяде бритись,
Так і почалося:
— Ну й дере ж клятюща бритва!
Просто рве волосся…

І не витримала жінка:
— Це вже ти нечесно…
Я картоплю нею чищу —
Так бере

Стрілись двоє.
— Як живеш?
— Не везе, брат, явно.
Довелось апендицит вирізать недавно.
Втратив вісім кілограм. Можеш уявити?
— Як-то вісім? Перестань казочку травити.
Ще

— Чого, брате, засмутився?
Чого зажурився?
— З дружиною позавчора
В суді розлучився.
Все вона собі забрала,
Що було в квартирі,
А мені утюг дістався
Та залізні гирі.