Олена Пчілка

Ми лугами йдем, берегами йдем,
Шумлять луги дуже, (2)

Та шумлять луги дуже.
Та шумить вітер, та шумить дощик —
Нам теє байдуже, (2)

Та нам теє байдуже.
Там на річеньці

Я дівчина чепурушка,
Хоч я й невеличка, —
В мене лиштва мережана,
Червоная стрічка.

Я дівчина, як калина.
Люблю чепуритись;
Горе ж моє! — брела річку,
Забула

Тра-та-та, тра-та-та,
Пішла кицька за кота,
За Кота Котовича,
За Сивка Сивковича.
На весіллі у кота
Була чиста сміхота:
Прийшли кицьки і собачки,
І курочки, й гуси, й

Котик Мурко находився,
десь там лазив, наморився —
скочив на диван.
Ох, та й пишно ж як розлягся!
Як розкішненько простягся,
мов великий пан!

Зирк малий Петрусь на

(Пісня)
Ой вечір, вечір, вже вечоріє,
Моє серденько все веселіє!..
Котися ж, ясне сонечко, з неба, —
Світлонька твого мені не треба:
Зійде для мене другеє сонце,

Веселая Гульча! Не знаю, як лучче
Твою милу вроду назвати;
Либонь для виразу найкраще відразу
Те слово простеє узяти.

Не диво, що бавить, до себе нас бавить
Та інша місцина

(Пісенька на голос «Козачка»)

Танцювали миші
По бабиній хижі.
Стало бабі за танець —
З ’їли миші буханець.

Ой ви миші, мишенята,
Сивенькії шкурки,
Нащо

Чорногуз, боягуз!
Я ще тільки приміряю,
В лучок стрічку закладаю, —
Ти вже крила підіймаєш,
До господи утікаєш!

А горобчик до синички ходив,
По колосочку та пшениченьку носив.
— Ти, синичко, ти, сестричко моя,
Така ж бо ти люба-милая!

Дала мені мати корову
Та на мою бідну голову:
До корови треба рано встати,
Я ж, молода, іще хочу спати!
Ой, виломлю хворостину з тину
Та пожену корову в долину, —
Гей же,:

Дала мені моя мати
Козу з козенятком,
Так щоб же я не ходила
По селу з горщатком.
А я тую кізоньку
Пасла та пасла,
Бо вдалася козуненька
Добрая до масла!

Був собі гарненький цуцик —
Чорний ніс, а білі п’яти:
Ціла пазушка біленька
І панчішки білі знати;
На чолі мав проділь білий —
Отакий то був джигунчик.
З нього й сторож

Якось об ранішній порі
В господаря Петра в дворі
Сірко озвався до Гнідка:
— Бач, правдонька яка
На світі божому панує!
Тебе господар як шанує:
Тобі і сіна, і вівса

Дружинонько мила! Не хочу тобі я
Перечити в справах твоїх,
Та тільки єсть певна у мене надія,
Що слів не одвернеш моїх,
Порад у дрібнотах, моя ж ти пташино!
От бачиш,

Не мав добрий чоловік
Та із чого жити,
Мусив собі курочку купити:
А курочка по сінечках
Кудкудах-кудкудах!
Не мав добрий чоловік
Та із чого жити,
Мусив собі качечку

А-а, люлі, прилетіли гулі
Та сіли на люлі,
Стали думати-гадати,
Чим дитину годувати:
«Чи кашкою, чи медком,
Чи солодким яблучком?»
А ви, гулі, не гудіте,
Кипить кашка,

Як задумав боровик, —
Прездоровий, мов той бик, —
На жуків іти війною
Із громадою грибною.
Посилає посланців,
Геть по лісові гонців,
Щоб трубили, щоб гукали,
Щоб усіх

Як був собі, та не мав собі,
Та затесав собі —
Плужок,
Та поїхав орати
В лужок.
А за тим плужком
Цуприк з ріжком,
А за цуприком
Швець з бубликом,
А за шевцем —

(співається на такий голос, як грають до танцю, “козака”).

Два півники, два півники
Горох молотили,
Дві курочки-чубарочки
До млина носили.
Цап меле, цап меле,
Коза

Наш Бобко сидить поважно,
Думоньку гадає;
Аж на нього люта квочка
Раптом нападає:
— А ледащо! Ти чого тут
В миску заглядаєш?
То ж моїм курчаткам каша —
Ти цього не