Олена Пчілка

А-а, люлі, прилетіли гулі
Та сіли на люлі,
Стали думати-гадати,
Чим дитину годувати:
«Чи кашкою, чи медком,
Чи солодким яблучком?»
А ви, гулі, не гудіте,
Кипить кашка,

Велик пророк! Велике його слово –
Воно луна, як дзвін той голосний.
Все плем'я рідне слухати готово
Натхненну мову, гомін той дивний.

Пророк в громаді, наче кедр в

Єсть у мене люба лялька,
Хорошая дуже!
Може, в кого є ще краща,
Та мені байдуже!

Граюсь лялькою гарненько,
Гарно убираю;
Пограюся та і знову
Її заховаю.

А як

Діти бігають, стрибають,
Далі — весело гукають:
— Ах, метелик!., подивіться!..
Ось він, ось він метушиться!
Та який же гарний, гожий!
Наче квітка, прехороший!

— Ой ти, буцоле недобрий!
Нащо ж нас ти покидав?
Чи щось кращеє, ніж тута,
На чужині там стрівав?

Ми ж і колесо поклали
На стодолі для тебе,
Щоб ти склав гніздо вигідне

Бігла Галя по водичку
Через перелаз
Та новесеньку спідничку
Порвала в той час!
Зустріва її Орися:
— Ой, яка біда!
Бач — зі мною не сварися!
Де ж твоя вода?
Дома

Раз метелик мовив так:
— Шкода, мамо, моїх літ!
Полечу лиш я у світ.
Що ж отак тут пробувати
У кущах і не видати
Світа божого ніяк!
А таки ж бо я юнак!
Треба світа

Забудь мене! Нехай гадання
Про долю спільную минуть;
Як жаль тобі твого дрімання,
То маєш краще знов заснуть!

Не будеш більше вагуватись,
Чи так, чи так тобі іти!
Пора

Не мав добрий чоловік
Та із чого жити,
Мусив собі курочку купити:
А курочка по сінечках
Кудкудах-кудкудах!
Не мав добрий чоловік
Та із чого жити,
Мусив собі качечку

(Тема народна)
В полі совонька літає,
Навдокола поглядає:
Що там видно наоколі,
В небесах та в чистім полі?
Ох! Орел отам ширяє,
Понад гаєм все кружляє…
«Орле

Був собі баран та вівця,
Накосили вони стіжок сінця,—
А я знов почну з кінця:
Був собі баран та вівця
(і так далі, поки не докучить).

Був собі журавель
Та журавочка,
Наносили сінця
Повні ясельця.
Наша пісня гарна й нова, —
Почнем її, братця, знова:
Був собі журавель
Та журавочка
(і так далі,

Цікава казочка

Був собі дід Нетяжка,
Була у нього синя сермяжка*,
На голові — шапочка,
На спині — латочка, —
Чи хороша моя казочка?
— Погана!
— І ти кажеш

(Волинська пісенька)
Їхав вояк морквяний,
Коник буряковий,
Кожушина оріхова,
Жупан лопуховий,
Сіделечко капустяне,
Стремена з берези,
А напився лепетухи,

Вийшла Мишка-городянка,
Прехорошая панянка,
Раз у поле погуляти;
А при тім хотіла взнати,
Як там інші сестри Миші,
Польовнички, серед тиші
Проживають,
Пробувають.

Перед блакитним морем в світі яснім
Стоїть дівчина молода.
Між лаврів, олеандр, в гурті прекраснім
Про що хорошая гада?..

Їй спомянувся хуторець убогий
В далекій рідній

Посвята пам’яті А. С. К-ча, що поліг на війні 1876 года.

На полі честі він лежав,
Де протекли річки криваві;
Уповні літ він помирав,
Та в повній, бездоганній славі.

Я дівчина чепурушка,
Хоч я й невеличка, —
В мене лиштва мережана,
Червоная стрічка.

Я дівчина, як калина.
Люблю чепуритись;
Горе ж моє! — брела річку,
Забула

Іду я та й іду,
Аж ідуть качки по льоду,
Сірі-білі, попелясті,
Кучеряві, волохаті,
Сірі-білі, всі до пари.
Аж тут сонце вийшло з хмари
Зараз лід увесь розтав, —
А з

Я дівчина невеличка,
На головці в мене стрічка,
Вмію шити, вишивати,
Ще й читати і писати.