Олександр Козловський
За що
- Автор: Олександр Козловський
За що скувала ти мене в окови
терпіння, пристрастей, любові,
аби по хвильці відіпхнути
і світ весь чорним крепом обгорнути,
убить мене і весело сміяться,
моєю мукою
Мені так важко
- Автор: Олександр Козловський
Мені так важко!.. Рад би я зайти
аж на край світу, щоб заколисати
плачуче серце, щоб спокій знайти,
себе вдурити, та не пам’ятати,
щоб був колись щасливий — я і ти!..
На Вкраїну
- Автор: Олександр Козловський
Звідки так ті думи без кінця пливуть?
Де вони беруться, що їх стільки є?
Одна за другою все та й все женуть,
одна переходить, другая встає.
Піду геть далеко, де людей
...Торішні листки
- Автор: Олександр Козловський
Вій, вій ти, вітроньку весняний,
цілуй тепленькими устами
природи любі діточки,
пахучі, пестрі квіточки!
А тих торішніх, тих засохлих
листків, благаю, не стрясай!
Лиши їх,
Невже ж нічого
- Автор: Олександр Козловський
Тьфу, пек мені! Невже ж нічого
мені по ній вже не остало?
Невже б мене, так молодого,
ніщо до світа не в’язало?
Шкода часу! Дарма, небоже,
в нестямній тузі пропадати!
Уривок
- Автор: Олександр Козловський
Сиротою ізмалечку
батенько покинув
мене на злую долечку,
на лиху годину.
Дитиною нелітньою
ріс я між чужими,
тиняючись сиріткою
між добрими і злими.
Втирали сльози
Засохла в’язанка
- Автор: Олександр Козловський
Ся в’язка зів’ялих квіточків і стяжка —
ось що мені по ній зістало!..
І лист сей любовний… Ох, доле ти тяжка!..
Де ділось? Де щастє пропало?..
Мов буйний розвіяв сни-мари по
Пора
- Автор: Олександр Козловський
Серце краєсь, як згадаю:
от родила мати,
от діждав життя розмаю
і — пора вмирати.
За які ж тяжкі провини
так караєш, боже,
серед зілля майового
смертне стелиш
Колисанка
- Автор: Олександр Козловський
Спи, голубчику мій, спи
так, як спить твоє серденько!
Снуй, мов злоту нитку, сни
так тихенько, так миленько!
Срібнокрилий ангел твій
через яснії простори
понесе тебе у
Пролог
- Автор: Олександр Козловський
Давно за гори сонце впало,
у тихий вирій спать пішло,
і ніч під темне покривало
сховала тихеє село.
Чар-сон вже вибравсь з дрімотою:
крильми сни~мари розсипа,
колишнє
Співав собі раз ляшок
- Автор: Олександр Козловський
“W malowanej sali
Niemcy tancowali,
Polak ruszyt wasem,
Niemcy uciekali”.
«То ще байка, — каже хтось, —
але повідали,
що не рухав вусом лях,
а німці втікали».
Розстання
- Автор: Олександр Козловський
Пливуть чайки козацькії
долі Дніпром, чорні;
заніміли, посмутніли
козаки моторні.
Тихо в берегах дніпрових,
лиш вода хлюпоче
під веслами, з очеретом
вітер щось шепоче.
Під шумок
- Автор: Олександр Козловський
Ах, сконав би був. каналія
Бахус із своїм винцем!
Коб не клята вакханалія,
не ходив би я з синцем.
А то одна, друга склянка:
шинк, земля — кругом, аж гей!
Астрономія —
З «Гяура» Байрона
- Автор: Олександр Козловський
Як цар метеликів у теплих днях весняних
на синіх крильцях, багром-злотом вбраних,
на смарагдовім Кашміру болонню
зліта, манячи дітвору в погоню,
і з зел на зела, і з квіток на
Весілля
- Автор: Олександр Козловський
Вже гуляють третю добу,
день і ніч гуляють,
і музики вже втомились,
спочину не мають.
«Пийте, скачте, лебедики!» —
господар мовляє;
часом собі в коло піде,
гучно
Чорна думка
- Автор: Олександр Козловський
Світ зчорнів, і небо чорне,
зелень чорна, чорне все…
Жду, поки мене загорне
Та, що вічний сон несе.
Там, де Лета ллється тихо,
Ахеронт журчить мерцям,
там забуду, може,
Воєнний сонет
- Автор: Олександр Козловський
Заграли труби, заревли гармати, —
і почалась різня людей скажених,
страшний танок при свисті бомб огненних, —
за димом неба ні землі не знати.
Стемніло. Втихло. Кров дзюрчить
...Втік
- Автор: Олександр Козловський
Ось і рік проволік,
Перед смертю утік!
Ой то лихо, ой то горе,
що від тої сухомори
ще ніхто не втік!
Дві зірки
- Автор: Олександр Козловський
Як погляну на ті зорі,
згадую дві зірки сині,
що колись мені світили,
а в тумані щезли нині.
Чи коли ще їх побачу?
їх проміння золоте
чи осяє тихе щастя,
що на гробі
До пташки
- Автор: Олександр Козловський
Лети, пташко, геть від мене
в далеку дорогу,
скажи милій, що без неї
вже жити не могу.
Скажи все їй, що я чую,
бо я сам не смію,
та й як щиро її люблю,
вимовить не
Сторінка 1 із 4
Тунг сагурнг