Оксана Сенатович

Підростай, мужній, дитино,
швидше крила розправляй,
бо твоя юнацька сила
і орлині дужі крила
необхідні краю вкрай.

Необхідні Батьківщині
розум твій, твоя снага.
Не

Квітне в полі конюшина.
Йде бригада мурашина.
Ця бригада автостраду
прокладає у житах,
через поле і леваду —
автостраду для великих
і малесеньких комах.

Поки буде

— Говорить школа… Як там
наш учень дорогий?
Не видужав?… Це як так —
вмирає від нудьги?

— Повірте, чесне слово,
син знов у ліжко зліг.
Потрібен терміново
найкращий

— Не погрожуй нам, будь ласка,
що покинеш, друже, нас,
нам на зло переберешся
в іншу школу, в інший клас.
Однокласниці, як оси,
налетіли:

— А хто нас
буде шарпати за

І музики, і співу
я вчилась у птахів —
у славних музикантів,
відомих співаків.
Сольфеджіо навчала
синиця молода,
а грати на сопілці
я вчилась у дрозда.
У білки

Крок за кроком на поляні
стадо попасом бреде,
так, як на кіноекрані,
стиха кадр за кадром йде.

Раптом хтозна відкіля
появилось тут хлоп’я,
і на нього

Привітався я:

— Гав-гав,
будь здоров, Іванку-друже,
та своїм вітанням дуже
я Іванка налякав.
Чом тремтиш увесь, небого,
хоч школяр ти вже, а зблід?
Досі цуцика

Вліз приблуда у квартиру,
там поцупив кусень сиру.

І за мить той сир ум’яв,
і на мене загарчав.

Я зловив за хвіст приблуду,
поволік його до суду,

на пустир, де поміж

I
НЛО НЛО
НЛО

чи то блюдцем чи діжею
пролітало над землею
над гаями пролітало
і тарілка не тарілка
і макітра не макітра
словом

Я травень — сонця помічник,
я в сонця сонячний двірник,
щоденно вранці на зорі
стрічаю сонце у дворі,
кажу до нього: — В добрий час,
ласкаво просимо до нас!

Я травень —

Перше травня, знає кожен,—
демонстрація-парад.
Дощ пустився йти: “А може,-
повернутися назад?

Ні, не буду повертатись,
раз рішився, то піду.
Власні рішення міняти
не

— Шпаки на колесах. Дорогу шпакам!
Як мати, прошу у тривозі
усіх перестрічних від імені мам:

— Увага! Шпаки вже в дорозі.

— Чи конче потрібні колеса шпакам? —
бурчать на

Хо-хо, у ховрахів,
хо-хо, які хороми,
а холів, а ходів!

— Хо-хо!— сказали гноми.

— Тоді живіть в хоромах цих,
ходіть по них навпомацки.

— Хо-хо!— сказали

Сміху, а крику! Сміху, а крику!
Охи і ахи, вереск і крик
у лісі збили птахів з пантелику:
цирк на колесах! приїхав цирк!

Боксери вже б’ються, клоун сміється,
гримаси

Ви любите, друзі,
я вірю, я знаю,—
широкий і тихий
проспект Серед Гаю.

Не бачили, кажете?
Навіть не чули?
А площі ж Берізок,
либонь, не минули?

І площа

Три бабусі і дві мами
із онуками й синами
йдуть до скверика гуляти.
Починає рахувати
наймолодша мама діток
і цукерками вгощати
всіх підряд:
п’ять цукерок — п’ять

Через голку море зойку:
хто приніс до школи голку?!

Голка в кого? Де вона?
Покарати пустуна!
Геть зі школи!
щоб не смів
заявлятись без батьків!

Дітям голка ні до

Сніговик Моркв’яний Ніс
Вгору віника підніс і питає:
— Перехожі, чом на мене
Ви не схожі?
Я стою, а ви в бігах,
Ви у пальтах, у шапках…
Гей, скажіть, у вас носи,
Як у

Страшно чаплі під кущем:
Груші падають дощем.
З гілля скрапують, мов краплі,
Кожна крапля у пів чаплі.

У пів чаплі? Страшно краплі:
Вдвічі менша я од чаплі!
Стало

Вчиться вересень читати,
вчиться літери складати.
Засміявся хитро вітер:
— А склади-но ОСІНЬ з літер!

Вдарив вересень тривогу:
— Хто прийде на допомогу?!

Огірок