Оксана Сенатович

Розповім вам не про Львів,
а про львівських комарів.
(Ясно, що не комарами
Львів мій знаний між містами.
Не про це моя розмова.
А от пісня “Ми зі Львова”—
скрізь, де я їх

В гуски Пані є всі дані,
щоб літати, а вона
в білій сукні у ковбані
копошиться дотемна.

Я підходжу до ковбані
і кажу до гуски Пані:

— Паню, птаха ти чи ні?
Дай-но

Загадка

Бігли діти повз ялинку
І побачили хатинку,
Лісова пустунка там
Оселилась — і діткам
Чемно лапку подавала,
Ківш грибів подарувала,
А тоді — себе

Весною у квітні, весною у квітні
зі сну потягаються липи столітні,
а саджанці-липки, бруньки у росі,
роз’їжджають в трамваях або таксі.

Ну а мандрівки весною у квітні,
якщо

У надвечір’ї, під кінець
золотої днини,
крутить жорна Коропець,
крутіжеві, сині,
Обертається, гуде.
Ось до водопою
вечір попасом веде
місяць з чередою.

— Говорить школа… Як там
наш учень дорогий?
Не видужав?… Це як так —
вмирає від нудьги?

— Повірте, чесне слово,
син знов у ліжко зліг.
Потрібен терміново
найкращий

Будував Базіка дім —
сім дверей і вікон сім.

Торохтій допомагав:
язиком дошки тесав.

Метушився Пустомеля:
— Скоро будуть стіни й стеля!

І Патякало не плакав:
— Я

Хоч земля по-зимовому
ще одягнута в сніги,
та у березні додому
повернулися птахи.

Опустив лелека крила,
шпак кружляє угорі…
Школа двері відчинила:
— Не журіться,

Падав сніг,
падав сніг —
для усіх,
усіх,
усіх:
і дорослих, і малих,
і веселих, і сумних.

Всім, хто гордо носа ніс,
він тихцем сідав на ніс.
А роззяві, як на

— Не погрожуй нам, будь ласка,
що покинеш, друже, нас,
нам на зло переберешся
в іншу школу, в інший клас.
Однокласниці, як оси,
налетіли:

— А хто нас
буде шарпати за

І музики, і співу
я вчилась у птахів —
у славних музикантів,
відомих співаків.
Сольфеджіо навчала
синиця молода,
а грати на сопілці
я вчилась у дрозда.
У білки

I
НЛО НЛО
НЛО

чи то блюдцем чи діжею
пролітало над землею
над гаями пролітало
і тарілка не тарілка
і макітра не макітра
словом

Я травень — сонця помічник,
я в сонця сонячний двірник,
щоденно вранці на зорі
стрічаю сонце у дворі,
кажу до нього: — В добрий час,
ласкаво просимо до нас!

Я травень —

Перше травня, знає кожен,—
демонстрація-парад.
Дощ пустився йти: “А може,-
повернутися назад?

Ні, не буду повертатись,
раз рішився, то піду.
Власні рішення міняти
не

Голубина ніч надворі
позасвічувала зорі.
Сплять Ванюші у Москві,
русі Йонаси — в Литві.
У Чернігові, у Львові
сплять Іванки чорноброві —
хто горілиць, хто

Нащо травам сумувати,
як у трав є рідна мати,
що годує, і голубить,
і травинку кожну любить.

Нащо рікам сумувати,
як у рік є рідна мати,
обнімає

Місяць жмурить. Раз і два —
в тінь сховалася трава.

Три, чотири — і ріка
швидко в сутінки тіка.

За рікою слідом ліс
з головою в темінь вліз.

Раз, два, три, чотири,

Ви любите, друзі,
я вірю, я знаю,—
широкий і тихий
проспект Серед Гаю.

Не бачили, кажете?
Навіть не чули?
А площі ж Берізок,
либонь, не минули?

І площа

Три бабусі і дві мами
із онуками й синами
йдуть до скверика гуляти.
Починає рахувати
наймолодша мама діток
і цукерками вгощати
всіх підряд:
п’ять цукерок — п’ять

Через голку море зойку:
хто приніс до школи голку?!

Голка в кого? Де вона?
Покарати пустуна!
Геть зі школи!
щоб не смів
заявлятись без батьків!

Дітям голка ні до